Музей на місці кладовища і паб замість сиротинця. Яким був Ужгород 300 років тому
Про це розповіли під час екскурсії
- Музей на місці кладовища і паб замість сиротинця. Яким був Ужгород 300 років тому
У 30-ту річницю виходу Мукачівської греко-католицької церкви з підпілляв Ужгороді провели тематичну екскурсію. Історик Йосип Кобаль розповів про те, як виглядали сучасні вулиці Волошина і Капітульнамайже три сотні років тому, кому належали будівлі, які нині є кав’ярнями, бібліотеками чи житловими будівлями, а також про тодішніх діячів.
За словами Йосипа Кобаля, нинішні вулиці Капітуальна (раніше Замкова) та Волошина, що розташовані безпосередньо біля Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору, ще три сотні років тому розбудовували для потреб церви і тутешніх мешканців. Коли засновниця династії Габсбургів,правителька Марія Терезія передала замок та найближчі землі у володіння церкви, остання почала будувати навчальні заклади, сиротинці та житлові будинки для своїх священників.
До прикладу, єпархії свого часу належала будівля, де нині розташований фізичний факультет УжНУ, академія мистецтв, інститут післядипломної освіти, що на Волошина, а також філіал обласної бібліотеки, юридичний факультет, кафедри та видавництво УжНУ, що на Капітульній.
До прикладу, будинок під номером 38, що на вулиці Волошина, де нині розташований паб, також був власністю церкви. І тут був сиротинець святої Єлизавети для дівчаток.
Гуртожитками для семінаристів служили і ряд будівель на нинішній Капітульній. До слова, назва вулиці походить від слова «капітула» – адміністрація в структурі деяких церков, у тому числі католицьких. Окрім того, саме Капітульну вважають найстарішою вулицею Ужгорода.
Після проголошення Незалежності єпархії повернули будівлю за адресоюКапітульна, 21, де проживають священники єпархії. А в травні цього року Ужгородська міська рада повернула церкві будівлю за адресоюКапітульна, 18, де розміщене університетське видавництво «Говерла». За словами єпарха Мукачівської греко-католицької єпархії владики Мілана, церква має намір зробити ремонт будівлі, бо та в плачевному стані, і створити гуртожиток «Алумнеум» (від латинського слова алумнус – учень) для студентів УжНУ. У 1883 році тут працював гуртожиток для тодішніх учнів Ужгородської греко-католицької гімназії. Його відібрали в церкви з приходом радянської влади до Закарпаття.
Безпосередньо біля Ужгородського замку був розташований цвинтар, де ховали представників вищого духовенства єпархії. У другій половині 20 століття радянська влада прийняла рішення на місці поховань створити музей етнографії. То ж нинішній скансен – музей просто неба – створено на могилах священнослужителів, розповів Йосип Кобаль. А плити з цих могил і досі вкривають нинішню площу Кирила і Мефодія біля згорілого універмагу «Україна».
Екскурсія, яку провів краєзнавець Йосип Кобаль, викликала чималий інтерес. Захід відвідали екскурсоводи, семінаристи, журналісти та ужгородці, які цікавляться історією міста Ужгорода, загалом майже півсотні охочих.
Нагадаємо, уже в середині вересня Ужгород відзначатиме день народження – 1126 років із дня згадки в давніх документах. Святкування триватиме протягом тижня.
