Із Ужгорода до Києва за 130 або за 1500 гривень. Чому який вагон – такий і комфорт

[Total: 0    Average: 0/5]

Ми з’ясували, що якість українських поїздів є відмінною. Усе залежить від вартості квитка

  • Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653

Дуже часто в Інтернеті можна прочитати, які жахливі поїзди у нестерпних умовах везуть пасажирів із Ужгорода до Києва, що туалети брудні, у них смердить, у вагоні також немає чим дихати, всюди сміття, незатишно.

Таке дійсно буває. Але не в усіх вагонах. Тут у ситуації потрібно розібратися більш детально. Переважно такі пасажири їдуть у плацкарті. Там квитки найдешевші. У середньому коштують 130 гривень.

Це найпопулярніший тип вагона через невисоку ціну квитків. У вагоні 54 місця – 9 купе по 6 спальних місць. Два верхніх, два нижніх і два бокових. Між купе немає дверей, всі вони з’єднані загальним коридором і кожен кожного може бачити. Плацкартний вагон – це ніби автобус, але з лежачими місцями.  Їдучи, наприклад, до Києва у плацкартному вагоні увечері, почитати можна лише годину-дві, до темряви. Бо із настанням сутінків вмикають настільки слабеньке світло, що воно допомагає лишень не наштовхнутись на когось (чи на щось). Весь час у вагоні стоїть такий гул, як у вулику. У кожному відкритому купе своє життя… із одного з яких, наприклад, доноситься плач дитини, з іншого – гучні вигуки компанії молодиків, ще з якогось – сварка між подружжям.

Звісно, що така кількість пасажирів залишить по собі більше непотребу, ніж у купейному, де поміщається 36 осіб, та й то часом стільки не їде. Це ж стосується і туалету, який після такої кількості пасажирів часом не встигають навіть прибирати. А щодо запахів, то часто у плацкартних вагонах люди п’ють пиво, їдять їжу, яка видає неприємні аромати. Це і риба, і яйця, і котлети, і сало, і багато іншого. Незважаючи на заборону, у тамбурі часом навіть палять.

У купейному вагоні зазвичай 32 або 36 місць, розбитих на купе по чотири місця в кожному. У таких вагонах менше таких пасажирів, що вживають алкоголь та продукти, що видають неприємні запахи.

У купе є дзеркало, столик, вішалки та гачки для одягу, лампа-нічник для кожного пасажира.  Черги в туалет в порівнянні з плацкарти там рідше і самі вбиральні набагато чистіші, оскільки там їде значно менше пасажирів. Щоправда, ціна квитка дещо відрізняється і коштує від 300 гривень. Але вартість, залежно від дня тижня, часу руху поїзда в дорозі та самого поїзда (бо є такі потяги, що ідуть до столиці за 10 годин, а є такі, що й 18),  може бути і більшою – і 668, і 727, і 765 гривень. Але буває навіть за 283 гривні.

Багато хто нарікає на те, що з Мукачева до Будапешта на поїзді можна доїхати за 695 гривень, а в Київ дорожче. Так, але й відстань до столиці більша, і поїзди, що курсують в межах самої держави, набагато  кращі за хвалене міжнародне Інтерсіті, та й квитки з Ужгорода до Києва можна купити за 130 гривень (у той час, коли маршрутка з Ужгорода до Хуста коштує більше 100 гривень, а тут  відстань 100 кілометрів, до столиці ж більше 800. До того ж у поїзді надається білизна, вода, туалет, освітлення, спальне місце, рушники, постільна білизна).

Поїзди, які запустила Угорщина, важко назвати поїздами, це більше схоже на якісь курники на колесах. Маленький, як дитяча залізниця, тягач із двома старими вагонами виглядає дуже несерйозно для такого рейсу. Це – ганьба, а не гордість транспортного сполучення між Україною та Угорщиною. Поїзд Мукачево-Кошице не кращий.  Українські Інтерсіті з такими потягами навіть не підлягають порівнянню.

Але повернемось до сполучення Ужгород-Київ. Найбільш комфортними є умови у СВ. Там для кожного пасажира передбачено дві подушки,  два махрові рушики, для укривання вночі тепла ковдра, мінеральна вода, акуратний і завжди чистий санвузол, без запаху, куди практично немає черг, бо менше пасажирів у вагоні, умови комфортні, у деяких купе є телевізор, додаткова підсвітка, розетка. У тамбурі також чисто. У вагонах такого класу зазвичай їдуть ділові люди, які майже не вживають алкоголь і  не їдять їжу, яка видає неприємні запахи  на зразок копченої ковбаси чи чіпсів, котлет, курки-гриль, варених яєць.

Вартість люкса, звісно, у рази вища, ніж плацкарту та купе. Однак у деяких поїздах СВ коштує, як деякі купе – всього 668 гривень. Ця ціна дійсно невисока. Але є й дорожчі люкси – за 1719, за 1840, за 1937, за 2500 гривень.

У СВ, залежно від поїзда, може бути до 10 купе. У стандартному люкс-вагоні – 18 місць. Тож звісно, що порядок там кращий, поїздка сама по собі є комфортнішою. Ділити купе потрібно тільки з одним пасажиром… а можна купити собі й інше місце, тобто викупити все купе.

Отже, чим нижча ціна, тим гірший сервіс. Але це залежить не від самої залізниці, а від людей, які в тих вагонах їдуть. Тож, нарікаючи, варто нарікати лише на самих себе, а не шукати крайніх серед інших.

Повний  текст читайте тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».

zakarpatpost.net

Comments are closed.