АНОНС. Закарпатський Мартін зовсім «зпсився» і почав їсти собачу їжу
Я дуже люблю котів. У мене вони були з дитинства. А зараз уже 5 років у нас живе рудий пухнастий бешкетник Мартін. Він зовсім не такий, як інші кішки. Ні, він нявчить, лащиться, любить пити молоко, паскудити в мої кімнатні капці, але є в ньому щось таке… собаче, що пояснити моя логіка не може і що зовсім не вкладається в голову, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тому я вирішив поділитися своєю історією з читачами газети «Неділя Закарпатські новини». Можливо ще у когось є такі ж дивні коти, як наш, можливо він не один має таку собачу поведінку.
Мартін з маленького кошенятка дуже полюбляв годинами сидіти біля вікна і дивитися на перехожих. Він і зараз часто насолоджується спогляданням світу з висоти. Йому цікаво бачити, як всюди метушаться люди, як сусіди з’ясовують стосунки, як на майданчику бігають діти. Однак найбільше йому подобається вивчати життя собак.
Чи любить він тих, кого називають найбільшими ворогами кішок, не знаю. Але нявчати і задирати їх із вікна йому дуже до снаги. Сусідська такса постійно намагається дострибнути до нього. Але їй, звісно, це не вдається. Ця маленька собачка завжди модно одягнена і навряд чи завдала б шкоди Мартіну, вона просто дуже життєрадісна, грайлива і допитлива, їй, скоріш за все, дуже кортить познайомитись із котом.
А от вівчарка Грета одного разу мало не потрапила в нашу квартиру. Вона чудово долала будь-яку відстань, а ми живемо на першому поверсі. Котів вона на запах не переносить. Тож коли Мартін почав задирати її, вона з розбігу кинулася на звук. На щастя, відкритою була лише квартирка. А в неї собака не помістилася, не змогла пролізти. Тож невдовзі просто впала на землю. Потім було ще кілька спроб дотягнутися до бешкетника. Але господар вівчарку вчасно забрав, бо якби вона ще трохи потренувалася, віконне скло розбилося б точно, а вона Марітна розірвала б на шматки. Зараз кіт намагається її не дражнити, принаймні робить вигляд, що не помічає Грету.
Більш охоче він грає на нервах ще одному собаці – ротвейлеру Фантику. Той гавкає на Мартіна до тих пір, поки господар силою не відтягує свого улюбленця від нашого вікна. А Мартін при цьому переможно нявчить, ніби посміхається вслід собаці. При цьому саме від Фантика мій кіт дечому навчився.
А що відбувалося далі з Мартіном?
Повний текст читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті! Індекс 09653.
У продажу із 25 жовтня.
