АНОНС. Священик порушив таємницю сповіді, але його в смерті дівчини не звинуватив ніхто

[Total: 0    Average: 0/5]

Італійські заробітки для закарпатки закінчилися трагедією

Обкладинка свіжого номера газети «Неділя Закарпатські новини».

Ця страшна історія трапилася сім років тому. У селі досі не знають, чи Дарина втопилася навмисне, чи трагедія сталася випадково. Її шукали два тижні і знайшли у ріці за 3 кілометри від села, а згорьована мати рвала на собі волосся. За рік вона втратила обох дітей, пише газета «ЯСНО».

  • Газета «НЕДІЛЯ» із грудня змінює назву на «ЯСНО»

Усе почалося з того, що в Олени помер чоловік. Прожили вони разом лише два роки. Побралася пара майже одразу після закінчення школи, до того закохані зустрічалися три роки. Коли народилася Дарина, щасливий  Василь, як і більшість закарпатських чоловіків, напився і з друзями вирушив у подорож – із бару в бар. Гуляли майже до ранку, а коли вирішили роз’їхатись по домівках, в’їхали  на великій швидкості у фуру. Усі троє загинули на місці.

Із пологового Олена поїхала одразу на похорон. Через два тижні на хрестинах зовсім не вийшла до гостей. Усіх розважали її батьки та куми.

Доглядати за донечкою усіляко допомагала бабуся, адже молода мати не тямила себе від болю втрати. Жили вони з Дариною нелегко. Дитина у три роки пішла в садочок, а Олена влаштувалася продавцем у магазин. Грошей заробляла так мало, що ледве з дитиною зводили кінці з кінцями. Жінка обмежувала себе у всьому, у чому лише могла, аби донька мала одежу, не гіршу за одежу інших дітей, та аби було що покласти в тарілку.

Коли Дарина навчалася у п’ятому класі, Олена вирішила, що треба їхати в Італію.  Сама вона освіти не мала, тому мріяла, щоб донька вивчилася на лікаря. Знайомі знайшли їй роботу, вона оформила документи, залишила Дарину на свою матір та подалася на чужину.

Не раз боліло її серце, завмирало від думок, як там її кровинка, але, на її думку, іншого виходу в неї не було. Працювалося в Італії важко. Олена доглядала за старою бабусею, часто лягала спати голодна, терпіла її вічні докори, але сприймала все як належне. Мову вивчила швидко, тож коли через два роки сеньйора померла, швидко знайшла іншу роботу. Там вона доглядала за молодою жінкою, хворою на рак. Із Луїзою вони подружилися і багато говорили про своє, жіноче. Чоловік господині Доменіко дуже добре ставився до закарпатки, а вона почувалася на новому місці дуже добре. Єдине, боляче було дивитись на страждання помираючої Луїзи. А коли її не стало і Олена почала пакувати валізи, бо вона розуміла, що все незабаром закінчиться і заздалегідь підшукала собі іншу роботу, Доменіко попросив залишитись. Він сказав, що платитиме їй стільки ж, хай жінка готує йому їжу та прибирає в будинку, хай більше часу гуляє, адже за останні півроку дуже втомилася.

Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».

У продажу з 15 листопада.

Газета «НЕДІЛЯ» із грудня змінює назву на «ЯСНО»

zakarpatpost.net

Comments are closed.