Анекдот дня. Умират закарпатець. Коло воріт раю встрічає го апостол Петро
Умират закарпатець. Коло воріт раю встрічає го апостол Петро:
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
– Проходь Мигалю! Ти був настояним праведником, ходив у церкву, додержовависся усьих канону. Тобі уготовано місто в раю. Мужик позерає: усюди косиці, потята співают… краса. Но просится:
– Будь такий добрий, укажи ми пекло! Мене ним із самого раннього дєтва пужали! Я дуже хочу увидіти, як там.
Петро:
– Нашто ото тобі, там аморальность, розбрат, просто противно!
– Но, будь добрий, – продовжує просити.
– Добре, пой підемо, – соглашаєся апостол.
Заходят у якісь двирі, а там… кабак… як у нас на Закарпатті. Музика, дівки, водка, цігаретлики…
Чоловік:
– І сим мене так сильно пужали?
Петро:
– Та ти што, пак есе так противно!
Петро:
– Та де! Есе круто!
В тот момент реаніматологи пернули мужика до жизні. Ун лежит, кліпат очима і думає: вот я дуринь… усю жизнь фігньов страдавим, нашто ото требало…
Уписали го з болници… Но і ун начав грішити по-повнуй. Бухає, курит, насилує жун. Раз лем прийшов час і ун умер окончатєльно. Опять го стрічат апостол Петро.
– Здоров, цімборе, – каже му мужик. – Веди ня в пекло!
Петро:
– Ти Попович Мигаль Іванович?
Закарпатець:
– Я! Я! Давайте чим май скоро поважай мене у пекло! Я много грішив!
Петро:
– Три місяці тому ото ти ізнасіловав 90-гудню бабку?
Закарпатець:
– Я! Я! Маю такий страшний гріх! Веди ня у пекло!
Петро:
– Нєт, Мигалю! Тобі треба до нас!
Закарпатець:
– Та ти што! Такого бути не може! Я не лем її ізнасіловав!
Петро:
– Я знаю! Но тобі всьо равно до нас!
Закарпатець:
– Та зашто, блін?
Петро:
– Старенька дуже побожна і умолила усі твої гріхи!
