На Закарпатті після виборів не настало покращення: ціни зростають, суспільство занурюється у злидні
Жити не стало ні легше, ні веселіше. Рівень життя за останні півроку відчутно знизився. Ринки не стали насиченішими – швидше, навпаки. Ціни постійно зростають, суспільство усе глибше занурюється у злидні, а відтак і примітивізується. Поки насилу вдається зберігати певні соціально-культурні параметри, успадковані ще від радянського суспільства, проте з кожним місяцем робити це все складніше, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Міжнародна ситуація ще менш втішна. Цивілізований світ майже готовий вже остаточно викреслити Україну зі списків собі подібних. Коли вже із відносно благополучною Північною Македонією так вчинили, то що казати про нас. Тим більше, що про розуміння між новою українською владою та Заходом все зменшується. скоро офіційний Київ спілкуватиметься з самим Мінськом.
Що поробиш! Цього року до влади в Україні прийшли майстри імпровізацій в дусі Клубу Веселих і Найкмітливіших. Ця ментальна риса у них найбільш розвинута і домінує над усіма іншими ментальними механізмами, особливо над багатоходовим плануванням. Коли імпровізації не спрацьовують, починаються істерики та інші подібні емоційні реакції, що тільки погіршують ситуацію ще більше. Люди, що звикли жити у декоративній, анекдотичній реальності, з подивом відкривають для себе об’єктивний світ, який набагато складніший і менш прогнозований.
Нібито існувала така ідея (в дусі серіалу «Слуга народу»), що після посадки кількох топ-корупціонерів бюджет стане наповнюватися більш активно, тому вдасться знизити тарифи і покращити фінансування соціальних програм. Насправді ж нічого подібного не відбулося. Те, що спрацьовує у кінокомедії (викликає, принаймні, сміх), не обов’язково діє у реальному житті. Бюджет на наступний рік обіцяє бути максимально проблемним. Саме тому нині парламент тріщить по швах. Саме бюджетний процес, а не різні дотеперішні поверхові реформи є справжнім випробуванням для парламенту на міцність.
Наступна імпровізація – знищити керованість регіонами в результаті зламу звичної адміністративно-територіального поділу, ліквідації районів і областей. Глибинка і так вже задихається, тепер її хочуть остаточно добити, вкинувши кудись у цілковите середньовіччя. На Закарпатті, яке вирвалось із середньовіччя відносно нещодавно, така перспектива особливо відчутна і зрима.
Про імпровізацію з ринком землі взагалі не хочеться говорити, аби не накаркати. Це у буквальному сенсі рубання суку, на якому сидиш. при цьому ніхто навіть не намагається підмостити соломкою місце, куди впаде.
Поки бачимо безнадійний дилетантизм і небажання сприймати сувору реальність. Владна команда живе в якомусь своєму світі, що усе більше розходиться з нашим. Вона девальвувала політичні заяви, ціну владного слова. Владі вже вірять хіба стійкі романтики. Натомість все більше людей прочитують виступи можновладців з точністю до навпаки. довіра тане на очах. Поки владу рятує від загального неприйняття хіба те, що немає якоїсь реальної симпатичної альтернативи до неї.
Ситуація нагорі стає усе більш незрозумілою. Схоже, що владна команда нічого особливо не контролює і ні на що не впливає. Процес постійного перерозподілу олігархічних капіталів, що відбувався у попередні десятиліття, триває і зараз, тільки на користь вже інших груп. широким масам від того ні холодно ні жарко.
Політики здатні відібрати у нації її майбутнє, але не здатні відібрати наше минуле. Хоча і за майбутнє варто теж поборотися. Нині суспільству варто максимально включити власні механізми самозбереження. Врешті-решт, до перманентних імпровізацій у сфері освіти, культури, охорони здоров’я усі вже давно звикли і намагаються на них не озиратися. Як писав Тичина: «То нехай собі як знають, божеволіють, конають – нам своє робить». Закарпатці традиційно розраховують виключно самі на себе. Ну і на близькість кордону-годувальника. Бо творення омріяного українського економічного дива, схоже, знову відкладається на багато років.
Згадується лозунг минулої президентської кампанії: «Весна покаже, хто де крав». Це стосується і наступної весни також. Бо сніги і морози завжди дещо притлумлюють громадську активність, але навесні емоції активізуються, стають гострішими і більш нетерпимими.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
