Чому українська політика перетворюється на шоу
Тераріум української політки: гриземося!
Жити стало ані легше, ані веселіше, проте існує сучасне сленгове слово, яке все-таки описує ситуацію – ржака
- Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076
Воно зовсім не весело, більше має відношення до коней, ніж до людей, але й нинішня Україна – не зовсім людське суспільство. Українська політика перетворюється на шоу, причому украй низького пошибу. Хоча серйозних проблем з кожним тижнем стає усе більше, замість їхнього вирішення (чи бодай спроб вирішення) ми бачимо тільки чергову клоунаду. То «слуги народу» перевіряються на поліграфі на предмет того, чи брали вони хабарі від великого бізнесу, чи ні. Політично грамотна машина, звичайно, свідчить, що ні. То інший «слуга» Богдан Яременко під відеокамерами веде есемес-листування про свої тілесні утіхи. Воно, звичайно, не кримінал, але авторитету владній команді не додає. То на публіку викидається інформація про якісь доплати в конвертах, котрі отримують ті самі «слуги» , пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Усе це виглядає на масштабну спецоперацію за участю і журналістів, і пранкерів – телефонних шахраїв, що дзвонять депутатам від чужого імені і вивідують у них різні таємниці. Бренд «слуг» цілеспрямовано знищується, але ж і вони самі наввипередки підігрують своїм недоброзичливцям. Такого поганого смаку, як нині, вітчизняні політики ще ніколи не демонстрували. Кожний хлопчик у сім років повинен пройти через спокусу поганого смаку. Зле лише, коли він з неї так ніколи і не виходить. «Слуги» демонструють, що не здатні подорослішати, дитинство засіло у них навічно. Усі вони мають вищу освіту, часто навіть не одну. Правда, навряд чи мають середню. До влади прийшли безнадійні дилетанти, що штовхають тепер до прірви ціле суспільство. І оця купка невігласів буде вирішувати долю українських чорноземів чи нашої газотранспортної системи?!
Українська політика – це скляний акваріум. Чи тераріум – кому що ближче. Головне, що воно скляне, і все потаємне буквально одразу оприлюднюється. Якщо отакі люди на самому верху, то годі уявляти, що твориться на нижчих рівнях. Хотілося би вірити, що десь там є і порядні люди, але ж щодня нам демонструють тільки протилежне. Дискредитація парламенту, уряду, президентського офісу відбувається ударними темпами. На це кинуто мільйони, якщо не мільярди. Але ж і влада не здатна цьому опиратися – навпаки, цілком відверто демонструє своє гниле нутро.
У ХІХ ст. Адольф Т’єр, що згодом став одним з перших французьких президентів, зауважив дипломату Морісу Талейрану: «Князю, ви весь час переводите розмову на жінок, а мені все-таки хотілося би поговорити про політику». Талейран зверхньо посміхнувся і промовив: «Але ж жінки і є політика». Які саме жінки і яка саме політика цікавить наших можновладців, це ми бачимо щодня. Підозрюємо, що і попередні владні команди були вражені розпустою, але тоді це бодай намагалися якось приховувати. Зараз же усе негайно викидається у прямий ефір. Україна скомпрометована перед цілим світом, і невідомо скільки років нам доведеться відшкодовувати репутаційні втрати.
Потужна інформаційна війна ведеться не лише проти нинішньої влади, а й проти держави як такої. Український човен максимально розхитують. якщо він перевернеться, то невинуватих не буде. бо винні усі ми без виключення, що довели ситуацію до такого абсурдного стану. якщо на початку дев’яностих років українська державність починалася так романтично і обнадійливо, то зараз вона вже докотилася до брудного анекдоту. Клоуни, безперечно, не та сила, що здатна витягти Україну з безодні, але й якщо човен під їхнім кернуванням піде на дно – це теж не варіант.
З одного боку, цікаво спостерігати за усім цим збоку. З іншого – якраз збоку не виходить. бо саме уся ця навіжена команда, яка не здатна протистояти пранкерам, буде приймати бюджет наступного року. Бюджет буде аховим. Можливо, найгіршим за всю історію незалежності. Кажу, що можливо, бо я все-таки оптиміст. але рік чи два доведеться жити ледве не на підніжному харчуванні. Культурна сфера уже дихає на ладан, освіта ще тримається, але вже з останніх сил. Українська економіка тримається ледве не виключно завдяки грошовим переказам наших заробітчан. у вітрині якоїсь ужгородської крамниці вже виставлено медаль «Я пережив кінець світу». Ми усі заслужили на неї. От тільки невідомо, чи хтось встигне нею похизуватися. бо події розвиваються зі швидкістю сміху.
Сергій ФЕДАКА, газета Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
