Чому від штрімфлю закарпатського діда в’януть квіти
Взяла баба Анця від невістки газету ще раз оголошення про київського екстрасенса почитати.
«Марію му оту небесну з тим старим хрипом! – почала говорити сама до себе. – Усі ми нерви ізів! Даже ми ся уд нерву в печінці дірка учинила, уже запори маю, у бударь хожу лем раз на два тижні, їстим пересала. Раньше за раз моглам ізісти за раз 3 літри пвасулі і 4 буханки хліба, а тепер лем буханку хліба і літр пасулі. Я дуже щось начала на їді економити, колись їлам по 9-10 раз на день, а тепер лем 6-7. Уже даже в бударь не маю чим ходити!»
- Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076
Баба аж сльозу пустила, так себе пошкодувала.
«Ану… што там пише… што з собов треба брати… чи й до сього, як до сільської босоркані, самогонку, яйця і гроші? А… нєт. Пише, што треба взяти його труси ношені три тижні, оби з себе не знімав і праву штрімфлю з лівої ноги, што ї три дни носив, нохоть із мізинця і три волоски із чола. Та де я му возьму волося, кой у нього голова май лиса, ги моя зузиця? А аж труси не буде з ся знімати три тижні, та тот екстрасенс ізомліє, кой їх перед ним на стул укладу. Пак ун лем три дни їх поносит – і в хижі ні одного ні комара, ні молі, ні мухи ниє… і дихлофос ми не треба куповати, даже ся миші розбігают із двора, кой окно на комнаті удкриє… А кой штрімфлі увидит – та вобще Богу душу уддаст! Прак у мене в коридорі за 20 мінут усі косиці в’янут, кой ся дідо роззуват! Не думаю, што і тот чоловік уживе послє того, кой оті запахи учує. Ун си даже не представляє, што му предстойит із мойим дідом. Оби, до фраса, пак уд ня двойну ціну не попросив! Пак я гроші позичила, оби свого старого дятла улічити! Допік ня вже до ручки»
На це до кімнати увійшов дід:
«Но што, Анцьо, де тот твуй екстраСЕКС? коли хочеш до нього іти?» – поцікавився він.
«А та ти тупий, як валянок. Який екстраСЕКС, кой ото екстрасенс. Но туй пише, што і на секс помагат, чоловіку у сім’ю вертат, і уд куріня ізбавляє, не лем уд п’янки, і гроші помагат заробити!»
«Ага, у ото май вірю… хіба што уднести уд хижі!» – почав насміхатися старий. – А там не пише, што уд їди удвертає?»
«А ти на што намікаєш, гутта би тя побила! Тобі льогати мож літрами, а мені вже й їсти не мож. Та ти такий скупий, што до вароша бись вош пішки гнав! А уд мене кусок хліба шкодуєш!»
«Нич я уд тебе не шкодую, просто габаріти в тя дуже солідні. Ти така в мене необ’ятна, як гора. У маршрутці вже ся лем на задньоє сідєніє уміщаш – на всю ширину автобуса, а у двері тя треба тручати, як мокру ногу у чижем. Но не біда, я ще докладу з свойої пінзії 300 гривню, най і тебе тоже закодує тот екстрасенс. Пак тобі й так нішо тєряти!»
«Нєт. Раз на тобі перевіриме! Аж тобі поможе, товди і я до нього пуйду!» – твердо вирішила баба. – Завтра одінеш чисті труси і штрімфлі. Маєш їх три тижні носити, а дале їдеме у варош і маєш ся вернути думу нормальним челядником!»
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».
