Після прийому у закарпатки мати і дочка одночасно народили

Марія Магурська із села Осій Іршавського району в минулому працювала швачкою, пекарем. А п’ятнадцять років тому біда змусила змінити ремесло. Коли захворів малий онук і в лікарні йому не зарадили, сама спробувала допомогти. Отоді і зрозуміла, що відчуває у людей хворе місце. Як? І сама розтлумачити не може, пише Вісник.

• Рекламуйся у газеті «Закарпатські оголошення»! Тел. 050 222 50 50

Трирічний внук Марії Василівни все частіше скаржився на біль у животі. По­везла його у лікарню, де і один лікар, і інший ставили діагноз: гострий апен­дицит, потрібна негайна операція. Та жінка не давала дозволу, бо її дочка була на заробітках за кордоном.

– Врачі кажуть: «Чого ти, бабко, тоді прийшла?» Дитина на 14 кг схудла! Ледь допросилася, щоб направили на УЗД, яке показало, що то в печінці лямблії. Я за дитину – і з лікарні до одної цілительки. Вона підв’язала шлунок, я й собі стала водити помалу рукою. Ай-ай – і дитина спокійно про­спала всю ніч. З того часу сама лікую. Внукові вже 18, всьо добре, слава Богу. Як пояснити? Хтось у голові те має, я – сама собою. Не ворожу, не молюся. Веду рукою, біля ліктя починає пульсу­вати вена – так чую хворобу. День-два пройде – можу не лікувати, а тоді зно­ву мушу рукою десь прикласти, бо німіє. Всякі хвороби чую. Якщо зоб чи шлунок – жену до Ані, вона тут недалеко живе. В неї є дар, а я цього не вмію. Бо якщо шлунок опущений, впаде на нирки чи на сечовий, тоді простата, а простата – невиліковна. Я солі виганяю: по 15 хвилин масаж роблю через три дні, бо якщо частіше, то може тиск піднятися. Повний текст читай у газеті «Закарпатські оголошення» згодом. Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 23375. zakarpatpost.net