Для чого бабуся сиділа з котом Ваською в засідці

Бомбардування він відчував набагато раніше, ніж оголошували повітряну тривогу, починав тоді крутитися і жалібно нявкати. І тому бабуся завжди встигала зібрати речі, воду, маму, кота і встигала вибігти з будинку, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

• «ПОРАДИ» – корисна та цікава газета для всієї сім’ї

Коли бігли в притулок, його як члена сім’ї завжди тягли із собою і дивилися за ним дуже пильно, щоб його не забрали і не з’їли.

Але все ж таки на час, коли на місто скидали бомби, вони завжди вже були й безпеці.

Голод тоді був страшний. Васька був голодний, як усі, і худий. Ним хилитало від вітру. Ми боялися, що він просто якось звалиться і вже більше ніяка на світі сила його не підніме.

Всю зиму до весни бабуся збирала крихти для птахів, а з весни виходили з котом на полювання. Вони вже були майже вбиті цвіллю. Але для їхньої справи ці крихти мали просто чудодійний вплив. Бабуся сипала крихти, і вони сиділи з Ваською в засідці, його стрибок завжди був напрочуд точним і швидким.

Васька голодував разом з іншими,  сил у нього було дуже мало, щоб утримати птицю. Він хапав птаха, а з кущів тоді вибігала бабуся і допомагала йому. Так що з весни до осені їли ще й птахів.

Коли зняли блокаду і з’явилося вже більше їжі, навіть потім після війни, бабуся коту завжди віддавала найкращий шматочок. Гладила його ласкаво, примовляючи – годувальник ти наш. Повний текст читай у газеті «ПОРАДИ». Купи у кіоску або передплати на своїй пошті!  Індекс 91145. zakarpatpost.net