Дідо лишав цноти закарпатських дівчат перед весіллям

Хустський замок вважається одним з найбільш таємничих і найменш вивчених замків не лише Закарпаття, але й України. Він оповитий багатьма легендами і домислами і його реальна історія дещо відрізняється від тієї, яку розповідають туристам під час екскурсій. Тож газета «ЯСНО» нині побувала біля величних руїн і дізналася дещо таке, про що вам не розповість ніхто! Ви знаєте, як ця фортеця пов’язана з графом Дракулою? А що перед весіллям дівчата втрачали цноту не з коханими, а з колишнім його володарем? Чи що там князь Володимир, що хрестив Русь, розгромив печенігів?  Тоді помандрували разом! – пише газета «ЯСНО».

Найцікавішою сторінкою історії замку, який знаходиться на горі Хасана, висотою 170 метрів, є володіння ним родиною Цепеш. Цепеш – це не прізвище, а прізвисько, яке в перекладі з румунської означає «той, хто саджає на кіл». Дракула – також не прізвище. Влада так прозвали через те, що його батько належав до елітного лицарсь-кого ордену дракона. Сам Влад Цепеш у Хусті ніколи не жив, але Хустський замок свого часу належав його діду. Саме за законами діда і правив згодом найжорстокіший румунський правитель.

• Серденько, передплати газету ЯСНО на своїй пошті. Індекс: 76076

«У 1329 році угорський король за особливі заслуги перед короною подарував лицарю Драгу Хустський замок з околицями, які на той час складали майже третину Закарпаття. Дослідники династії Дракули вважають, що власник два роки поспіль прожив у Хуському замку», – каже інший історик і туризмознавець Федір Шандор.

А що ж це були за два роки. Документальні джерела свідчать, що навіть воїни без згоди господаря не могли ні увійти до фортеці, ні покинути її. Харчі туди доставляли раз на місяць, для цього до нитки обдираючи місцеве населення. Непокірних вбивали, ні з ким не цяцькались.

Але найбільшою слабкістю старого воєводи були дівчата. Він тягнув до ліжка усіх підряд. Більше того, кажуть, що перед одруженням наречену обов’язково  мали привести нібито для отримання благословення до правителя фортеці. Насправді ж благословення полягало у тому, що він позбавляв її невинності. Хлопці нічого не могли вдіяти і просто закривали очі на те, що їхні первістки були синами та доньками Цепеша. Отже, за ті кілька років, протягом яких старий воєвода жив у Хустському замку, дідуган міг залишити по собі багатьох нащадків, які досі живуть на Закарпатті та роз’їхались Україною. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост