Хвора на рак дівчинка мріяла перед смертю побачити Карпати. Та сталося диво
Усю дорогу у поїзді 56-річна жінка плакала, адже лікарі не прогнозували нічого доброго. Там, у купе, вона познайомилася з мукачівкою Світланою, яка порадила повести дівчинку в монастир святого Миколая.
«Жінка сказала, що там є чудотворна ікона, яка рятує безнадійних, – розповідає газеті «ЯСНО» Руслана. – Ми не були побожними, у церкву не ходили, але мене хрестили у православній. Незнайомка ж говорила, що монастир греко-католицький. Бабуся боялася, що нас виженуть, та жінка запевняла, що там допомагають усім, головне – йти до храму щиро і молитись від усього серця»
На жаль, контакти зі Світланою у дівчини не збереглися, але вона щиро вдячна їй за добру пораду. Із монастиря, звісно, ніхто бабусю із онучкою не виганяв. Вони обидві зі сльозами на очах просили в Мукачівської Борогодиці здоров’я.
Також Руслана наголошує, що від людей у монастирі, які теж прийшли помолитись до ікони, наслухалась різних розповідей про дива, здійснені за її допомогою.
«Одна жінка сказала, що збереглися записи про те, що до ікони батьки привели сліпу 15-річну дівчину і попросили священника відправити перед іконою за неї службу. Після завершення дівчина почала хвилюватись, заметушилася, почала поводитись дивно, а потім голосно закричала на всю церкву: «Я бачу!» Це було давно, ще у 30-х роках. А у 1998 році, коли на Закарпатті був паводок, родина, яка на той час переховувала ікону, жила на березі річки і через те, що рівень води сильно піднявся, була змушена покинути житло. Коли вода спала, сім’я повернулась і не могла повірити очам: увійшовши до будинку, люди побачили, що кімната-каплиця, де завжди правилась Служба перед чудотворною іконою, була сухою, на відміну від інших кімнат, котрі були підтоплені», – зазначила дівчина.
Тож того дня після щирої молитви вона відчула якесь полегшення…. щоправда, не у тілі, а в душі. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост
