Закарпатка здає чоловіка в оренду старим багатим чешкам

До чого лише не додумуються деякі жінки і до яких тільки хитрощів не вдаються, аби заробити. Закарпатка Аліна, наприклад, запровадила за кордоном, куди виїхала на заробітки, сервіс із надання послуг багатим європейкам. Для цього використовує цілком легальні там методи – здає свого благовірного у оренду. Але Василь, якому все спочатку подобалось, більше не витримує, просить дружину зайнятись якимось іншим бізнесом, тим більше що гроші для цього є, та вона не хоче. Історію цієї родини розповів газеті «ЯСНО» друг сім’ї Максим, який просить поради, бо його товариш не знає, що робити далі.

Аліна з Василем одружилися, коли обом було лише по 19. Чи була між ними любов? Навряд чи. Пристрасть – так, молодецький запал – так, але не кохання. Їхні гарячі поцілунки і пристрасні ласки у ліжку не мали нічого спільного з серйозними стосунками і бажанням їх будувати. Їм хотілося бути разом, от і пішли під вінець. Так же більшість робить. Та ще й батьки лякають: «Не можна на старість одному залишатись!» Тож деякі діти, ще навіть не подорослішавши, вже обзаводяться власними дітлахами. У 20 Аліна вже стала мамою чарівної донечки, яку назвала Софійкою. Тоді й почалися перші непорозуміння з Василем.

Спеціальності ніякої обоє не мали, ніде не працювали, грошей не було, а дитина – то величезденні витрати: і памперси купити потрібно, і дитяче харчування, і різні присипки, і пляшечки, і одежу… бо ж малятко постійно росте. Батьки допомагали, як могли, та і їм гроші з неба не падали. У Аліни батько з матір’ю весь час були на заробітках у Чехії, тож грошенят підкидували. Василь же ріс без батька, а мати була медсестрою в сільській амбулаторії. Допомогти фінансово вона не могла. Не раз вона сварила сина, чому сидить вдома і пузо гріє на дивані, мовляв, здоровий як бик, а користі з нього ніякої. Аліна ж, наче бензопила, також безперестанку пиляла чоловіка, що він проїдає дитячі гроші, а сам ще безпорадніший, ніж новонароджена донька.

От хлопець і поїхав у Чехію. Міг, звісно, пошукати і вдома роботу, але йому не хотілося бути біля крикливої дружини та дитини, що більше плакала, ніж їла. Не напарубкувався він, ще бісики в очах грали, а кров у жилах, хотілося спробувати ще всі смаки життя, а не доньку на руках носити та слухати моралі Аліни. Тому поїздка за кордон для нього стала ідеальним засобом, аби вирватися на волю і пуститися, як кажуть, у всі тяжкі. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост