Яка закарпатська гора у 8 разів вища за єгипетську піраміду

Барон хотів назвати її своїм іменем, а австрійський картограф зробив помилку

Якщо говорити про гори, то Говерла – не гора, а горища. Височезна, 2061 м над рівнем моря, зі стрімкими підйомами й важкодоступними місцями. Величезні каменищі на шляху доводиться або обходити, або брати штурмом. Дорога до вершини довга і займає в середньому 4 години самого підйому. Але це того варте. Бо такі краєвиди можна побачити лише там. Світ унизу виглядає таким манюпісіньким, що здається, може вміститись на крихітній долоньці дитинчати. А повітря довкола настільки чисте, що кожен благотворний ковток можна смакувати, як священний єлей. Тож сьогодні газета «ЯСНО» здійснить мандрівку на Говерлу.

У 8 разів вища за піраміду Хеопса

Говерла  – найвища точка нашої держави та українських Карпат загалом. Вона у більш ніж 8 разів вища за найбільшу з єгипетських пірамід – піраміду Хеопса, яка тягнеться у висоту на 230 м

Назва походить від угорського слова «hovar», що перекладається як «снігова гора». Румунською це означає: «гора, на яку важко вибратись».  Справа в тому, що ця територія у різні часи була під контролем то Австро-Угорщини, то Румунії (Трансільванії на той час).

Вершина гори майже цілий рік вкрита снігом. Лише в найспеконішу літню погоду там можна побачити під ногами матінку-землицю, а не сніжище, що ріже очі своєю білизною.

Спочатку місцеві жителі називали гору «ГовИрла». Однак під час нанесення її розміщення на австрійську військову мапу художник випадково зробив орфографічну помилку, написавши не ту літеру. Відтоді ця назва отримала сучасне і знайоме нам звучання.

Перший туристичний маршрут зі сходження на вершину був відкритий у 1880 році. Зараз на гору можна піднятись із боку Закарпаття та з боку Івано-Франківщини.

Цікаво, що Говерла має пірамідальну форму, більшість часу вплітається в небо її молочний чубище, наче кресаня гуцула.

Останні 300 метрів підйому даються найважче. Там набагато прохолодніше, ніж внизу, рослинність убога. Трохи вище видно омріяну  головищу цього карпатсь-кого велетня. Гіди жартома називають її «великою їдальнею», оскільки там більшість влаштовують собі великий перекус. Звісно, там туристи і перепочивають, і проводять традиційну фотосесію. А як же без неї! Усі мають бачити фінал сходження! Багато хто знайомиться із іншими групами, розпитує про те, що вразило найбільше.  Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост