Якщо закарпатські школи будуть зачинені ще 2 роки
Продовження. Початок тут
У той же час ми поспілкувалися з мамою, чия дитина вже кілька років учиться дистанційно, пише газета «ЯСНО».
«Через стан здоров’я доньки ми обрали дистанційне навчання. І хоч дитина стала абсолютно здоровою, ми й далі вчитимемось дистанційно. Зараз вона у 8 класі. Я дуже задоволена, – каже Мар’яна Неймет. – Вероніка сама собі планує час, більше читає саме тієї літератури, яка для неї є корисною в житті. Вона гарно малює і хоче здобути професію архітектора. Ми заощаджуємо час на дорогу у школу та зі школи, вона може погуляти, коли має бажання, може зробити розминку у будь-який момент, їсть лише домашню їжу і ніхто з інших дітей не спокушає її купити собі якусь магазинно-супермаркетну хімію!»
Інша ж закарпатська мама навпаки – категорично проти дистанційної освіти.
«За ті кілька місяців, що син не ходив до школи, у мене дах зривало. Треба було біля нього сидіти і з ним разом вчитись. Лише відтягала ногу – він брав у руки телефон, який відбирали ми з чоловіком зі скандалами, – стверджує Ніна Рудько. – Я розривалася між дитиною, домашніми справами і своїми пацієнтами! Це було щось схоже на кошмарний сон! Максим – шестикласник… я не знаю програму з математики, ми підключали до вирішення задач навіть сусідів і всіх моїх подруг. Із української літератури писали твір разом із сестрою. Добре, що вона в мене філолог. Дистанційка – це повна катастрофа для батьків! Вчителі за свою роботу отримують гроші. Нехай виконують її, вчать дітей! Я – лікар, вони за мене лікувати хворих не будуть!»
Як би там не було, а навчальний рік може виявитись дуже непростим. Скоріш за все, на дітей, батьків та вчителів чекає змішана форма роботи. До цього потрібно бути готовими вже зараз, аби потім карантин не став таким же стресом, як у квітні. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост
