Чи знаєте ви, де в Україні святець оберігав князя

У цьому місці сили мешкали справжні велетні

Колись ця унікальна перлина була одним з найбільших міст Вінничини, а зараз – лише невеличке село, в якому живе всього трохи більше ніж 800 людей, пише газета ЯСНО.

На початку ери тут було поселення, яке називалося Антаварія (від слова «анти — праслов’яни»). Згодом, у часи середньовіччя –  Краснопіль; у ХІІ-ХIII століттях місто входило  до складу Галицько-Волинського князівства, потім — Великого князівства Литовського, з 1569 р. — Речі Посполитої.

Сьогодні газета «ЯСНО» помандрує разом із вами у село Буша, що на Поділлі.

Про те, що тут зберігаються унікальні дохристиянські пам’ятки, місцеві навіть не здогадувались, аж поки у 1883 році їх не виявив київський археолог Володимир Антонович.

Скельний храм нині називають бушанським дивом і подільською святинею. Точний час його будівництва невідомий, та більшість сходяться на тому, що це були ще дохристиянські часи, приблизно I-IX сторіччя. Дослідження в цих краях проводились неодноразово, проте, нерозгаданих таємниць досі  залишається багато.

Найбільшою цінністю храму є рельєфне зображення, знайдене на ньому. Його вирізьблено біля входу на камені. Там зображено дерево без листя, півня, оленя і людину, що стоїть навколішках, очевидно молиться. Нічого подібного ніде у світі археологи не знаходили. Тож що символізує малюнок – точно невідомо, але припускають, що невідомий автор відтворив давню символіку свого часу. Припускають, що силует є скорботною жінкою, яка вціліла під час ворожого нападу, засохле дерево без листя означає  смерть, закінчення певного циклу, півень –  уособлює душі загиблих одноплемінників, які знаходяться поруч і готові допомогти у скрутну хвилину. Скоріш за все, олень символізує відродження, надію на відновлення всього живого. Через схожість рогів оленя з гілками його образ ніби поєднано з Древом Життя. Крім того, роги оленя уособлюють сонячні промені, родючість. Оскільки він стоїть позаду, на узвишші, то очевидно, це у очах творця рельєфу  – майбутнє, хоча у  слов‘ян олень вважався уособленням предків.  Тож на камені відтворено чи героїчне минуле, чи світле майбутнє – загадка. У старовинних текстах колядок йшлося про те, що олені, як і коні, переносили душі померлих у потойбічний світ. Крім того, у верхній частині малюнку, розташована прямокутна рамка, що зовні нагадує телевізор. У ній розміщено напис: «Азм єсмь Миробог жрець Ольга», тобто «Я є Миробог, жрець Олега». Князь київський Олег помер у 912 році. Отже, ймовірно, що мова йде про жерця Віщого Олега, який мешкав у печерах Поділля, тим більше, що через Бушу свого часу проходив торговий шлях до столиці. Власне сам кам’яний храм міг бути набагато давнішим за сам малюнок, адже в селі було знайдено було залишки поселень мисливців на мамонтів, які жили 15-40 тисяч років тому. У будь-якому випадку зображення унікальне і надзвичайно цікаве, а вчені  вже багато років губляться в здогадах щодо часу створення картини, авторства та значення зображених на ній живих та неживих предметів. Вважається, що храм було присвячено Великій Богині-матері • Повний текст читай тільки у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост