Закарпатська листоноша врятувала бабусю від одинокої смерті
Чи часто дякуєте ви людям? А добрі слова так потрібно говорити! Вони роблять щасливішими!
Наприкінці року в основному більшість із нас підбиває підсумки зробленого, а газета ПОРАДИ хоче подякувати усім, хто був із нами у ці непрості часи економічної світової кризи та пандемії, що вплинула на всі сфери нашого життя.
А чи замислювались ви над тим, хто піддається найбільшому ризику зараження? Але незважаючи на загрози, щоденно виконує свою роботу, аби порадувати нас із вами?
Це – листоноші та працівники пошти. Вони навіть тоді, коли багато хто переходить на електронне, штучне, неживе, приносять людям живе спілкування, яке не можна замінити нічим, бо воно – найцінніше, що ми маємо. Це – відверта задушевна розмова, жива газета, листівка, написана власноручно, навіть пенсія, вручена особисто вам у руки, а не знята з бездушн6ого банкомату.
Незважаючи на невисоку заробітну плату, ці люди в холод, мороз, дощ, поспішають у ваші домівки.
Якось пригадався один випадок. Старенька бабуся захворіла. Жила вона одна і не мала з чого купити собі ліки. Зазвичай листоноша ставила газету ПОРАДИ у поштову скриньку. А того разу, наближаючись до домівки цієї жінки, яка жила в високогірному закарпатському селі, серце у неї йокнуло і вона вирішила зайти. Господиня відчинила. Вона виглядала дуже змученою, адже вже кілька днів мала високу температуру. Листоноша, яка просила не називати свого імені, розпитала стареньку, в чому справа і коли бабуся їй розповіла, пішла у сільську аптеку і купила за свої гроші, які мала при собі… їй усе необхідне, ще й принесла продукти. Старенька аж розплакалась від щастя. Обіцяла віддати усе з пенсії. Та добра листоноша на це навіть не розраховувала, бо знала, як бабуся бідує. Із того часу вона часто заходила в хатинку до жінки, аби, коли треба, чимось допомогти. І одного разу на листоношу чекав дуже несподіваний сюрприз. Молодша сестра старенької, що вже багато років жила у столиці, вирішила забрати її жити до себе і віддячити тій єдиній людині, що багато років турбувалася про неї. Отож, коли листоноша вкотре зайшла до будиночка, їй дві усміхнені жінки вручили букет із квітами і конверт, який просили розкрити лише в себе вдома. І коли листоноша його відкрила, аж охнула. Там було тисяча доларів. Жінка одразу ж поквапилась до бабусі, щоб віддати кошти, адже до такого не звикла, та її уже більше не було – вона вже їхала до Києва з сестрою. А в конверті жінка ще знайшла записку, написану тремтячою рукою: «Коли я помирала, ви мене повернули з того світу, це – найбільше добро, яке мені колись у житті робили. А ще – від вас я отримала найцінніше – живе спілкування, якого мені дуже не вистачало. Це – дорожче за будь-які гроші! Його купити не можна! Дай Вам Бог здоров’я і щасливих довгих літ!» Листоноша розплакалась, адже вона ніколи не замислювалась над тим, що робила, все просто відбувалося якось природно.
Так от. Колектив газети ПОРАДИ хоче подякувати всім листоношам за непросту, але відповідальну і потрібну роботу. Зараз, у період пандемії, їхня професія стала ще потрібнішою, ніж будь-коли, навіть з’явилося модне слово кур’єр, яке щоправда має трохи інакше значення. Але раніше людям щось доставляли лише листоноші. Також дякуємо сортувальникам газет, тим, хто приймає передплату, начальникам відділень пошти і всім, причетним до живого слова. Із зимовими вас святами! Хай у вашому житті будуть лише позитивні моменти, усмішки та радість! Задоволення від роботи, вдячності від людей та ласки від Бога!
З любов’ю та величезною вдячністю колектив газети ПОРАДИ
Фото ілюстративне
