Звідки на Синевирському озері взявся острів кохання
Допис оприлюднив Національний природний парк “Синевир”.
При згадці про який-небудь острів у багатьох виникає асоціація чогось пригодницького, таємничого чи романтичного. У цьому, мабуть, найбільша заслуга літератури.
Достатньо пригадати «Острів скарбів» Роберта Луїса Стівенсона чи «Таємничий острів» Жуля Верна, які ми читали ще в дитинстві. А якщо не читали, то неодмінно чули про них або дивилися фільми за мотивами цих творів. Яку ж асоціацію чи емоцію сучасний мандрівник може відчути на острові… в Карпатах?
Так, в горах, на висоті 989 метрів над рівнем моря, де вітром гойдаються смереки і скриплять столітні буки, серед Синевирського озера знаходиться крихітний острівець. Як відомо, Синевир – найбільше озеро в Українських Карпатах. Його максимальна площа становить 7,5 гектарів, а глибина сягає 23 метрів. Попри це, воно є лише краплиною у порівнянні з водними просторами, якими мандрували до островів герої згаданих вище творів світової літератури. Рівень води в озері змінюється у різні сезони. Свого максимуму він сягає навесні, коли в горах тануть сніги і випадають рясні дощі. У цей період вода Синевирського озера цілковито ховає острів, щоб він заново «народився» вже влітку. В міру спадання рівня води, площа суші серед гірської водойми збільшується. Кінець літа і початок осені – час, коли площа озера зменшується приблизно до 4,5 гектарів. У той час довжина острова може сягати до тридцяти метрів, а ширина – десяти. Він має яйцеподібну форму, а рельєф нагадує гору з видовженим хребтом. Острів Синевирського озера – це ніщо інше як вершина підводного хребта, який розділяє котловину водойми на дві западини. Найімовірніше, що він виник тоді ж, коли й сама водойма. Групою вчених Інституту геології і геохімії горючих копалин під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук В. Колодія у 1982 – 1984 роках проведено повномасштабні дослідження Синевирського озера. Науковці стверджують, що воно утворилося внаслідок гірських зсувів у післяльодовиковий період, приблизно 10 – 11 тисяч років тому. Хоча вчені дали відповідь на питання щодо виникнення гірського озера, в народі міцно закріпилися легенди, які переповідають зовсім інше. І острів у них фігурує яскравим образом. Найбільш поширеною є легенда про кохання дочки графа Сині і бідного вівчаря Вира. На останнього у глибокій ущелині слуги графа скинули велетенський камінь, який розчавив хлопця. У відчаї і горі, Синь спустилася в ущелину, сіла на брилу і гірко плакала, а від її сліз утворилося ціле озеро. Легенда стверджує, що острів серед Синевира є саме тим каменем, який скинули на Вира. У іншій легенді йдеться про одного чоловіка, якого доля закинула далеко, аж до моря. На схилі літ, будучи немічним, йому закортіло дізнатися, що діється у його рідних горах. Чоловік попросив море піднятися у вир, полетіти в Карпати і хоча б одним оком подивитися на них та все переповісти йому. Море послухалося.
Та так задивилося на красу гір, що впало в глибоку ущелину і залишилося у ній донині. Легенда запевняє, що Синевирське озеро і є морським оком, а острів – його зіницею. Безумовно, легенди – вагоме надбання нашого фольклору, як і Синевир зі своїм островом – цінна природна спадщина не лише української землі. У 2005 році озеро отримало статус Рамсарського угіддя, що авторитетно підтверджує міжнародне значення цього об’єкту. P.S. То яка емоція торкається почуттів сучасних мандрівників при зустрічі з островом Синевирського озера? Хай це будуть ваші емоції, про які варто не читати, а радше пережити їх.
