Мій чоловік живе то зі мною, то з колишньою дружиною

Що робити жінці, якщо не може поділити чоловіка з його колишньою. Або він сам не може визначитись, із ким йому бути… До редакції газети ЯСНО звернулася закарпатка  Лариса Ковач. Жінка дуже занепокоєна ситуацією в родині і просить поради у читачів.

Я одружена чотири роки. Мені 25, а моєму чоловікові 37 років. У нього це – другий шлюб, у мене перший. Разом ми виховуємо трирічного сина. Від попереднього шлюбу у Юрія двоє доньок, яких він дуже любить. Дівчатам 9 та 10 років. Я знала свого чоловіка з дитинства. Він – мій сусід. Та й його дружина живе за дві хати від нашої. Загалом село невелике, кожен кожного впізнає. Юра мені подобався завжди. Коли в нього було весілля, я цілу ніч проплакала. Закінчивши школу,  влаштувалася в місті працювати офіціанткою. Він теж працює на заводі неподалік і часто їв у нашому кафе. Ми багато спілкувались і врешті-решт він кілька разів підвозив мене додому. Я всіляко намагалася звабити його і коли мені це вдалося, була на десятому небі від щастя. Ми почали таємно зустрічатись. Про наші зустрічі ніхто не знав. Ми ховалися від усього світу. Юрій ніби любив і мене, але казав, що не кине Віру через дітей, бо вони для нього – усе і навіть більше. Ця фраза дала мені надію. Я вирішила, що якщо так, потрібно завагітніти від нього. Так і сталося. Та як Юра дізнався. Почав відправляти мене на аборт. Я не хотіла і ми не на жарт посварилися. Я розуміла, що втрачаю його і вирішила ризикнути – пішла до Віри і зізналася, що чекаю від Юрія на дитину. Між ними був великий скандал і Віра подала на розлучення. Юра деякий час не приходив до мене. Зник із села взагалі… але через місяці два з’явився і запропонував одружитись. Я тільки цього й чекала.

Спочатку у нас усе було чудово. Я була дуже щасливою. Ще б пак – чоловік моєї мрії поруч! Та ідилія тривала недовго. Як тільки народився син, Юрій почав зникати з дому. Він ходив провідувати старший дітей і часто засиджувався з ними довго. Не раз я ходила за ним і між нами почалися сварки. Потім він зізнався, що кохає Віру і шкодує, що розійшовся з нею. Я не чекала на такі страшні слова. Мені було дуже болісно таке почути. Але потім подумала і зрозуміла…. Що у всьому винна сама. Я ж розбила його родину, я хотіла бути з ним будь-якою ціною і тепер маю.

Зараз Юрій живе то зі мною, то з Вірою. Може тиждень жити тут, а тиждень там. Із мене сміються рідні. Я ж розумію з одного боку чоловіка – у обох родинах він має дітей і його тягне до нас обох із Вірою. Та якось це трохи ненормально мати таку швейцарську родину. Чи можна ці походеньки зупинити? Чи просто відпустити його назавжди до Віри і хай живуть собі щасливо? Або сама кудись переїхати? Та біда в тому, що люблю я Юрія і не уявляю, як жити без нього. Порадьте, що мені робити • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост