Розлучення по-угорськи: що стоїть за війною Орбана та головної партії ЄС
Розлучення з Європейською народною партією стало логічним завершенням дуже давнього протистояння Віктора Орбана з брюссельським істеблішментом
У березні історія відносин угорського лідера Віктора Орбана із Євросоюзом пройшла, здавалося б, точку неповернення. Угорська правляча партія «Фідес» залишила головну політичну силу ЄС – Європейську народну партію (ЄНП). Спершу однопартійці Орбана вийшли з групи у Європарламенті, а потім «Фідес» взагалі покинув партійну сім’ю.
Завершилася епопея, про яку активно говорили останні два роки і яка насправді тривала всі 10 років – від приходу до влади в Угорщині чинного прем’єра з авторитарними принципами.
Це розлучення стало логічним завершенням дуже давнього протистояння Віктора Орбана з брюссельським істеблішментом.
І це точно стало поразкою Угорщини, а не її тріумфом.
Адже, хай як «Фідес» не намагався переконати у зворотному, але вони не вийшли з найбільшої партійної сім’ї ЄС, а їх вигнали звідти, попри намагання запобігти цьому.
Водночас є усі підстави стверджувати, що Віктор Орбан хоч і веде інформаційну війну з найбільшою партією ЄС, але не палить мости з нею остаточно.
У всіх цих парадоксах розібралася «Європейська правда».
Усі проти Орбана
«Настав час сказати: прощавай!» – романтично написала у своєму Twitter одна з нинішніх фавориток Віктора Орбана та віцепрезидентка його партії «Фідес» з міжнародних питань Котолін Новак, додавши копію листа за своїм підписом на адресу керівництва Європейської народної партії. Згідно з ним, правляча партія Угорщини більше не хоче бути частиною найбільшої партійної сім’ї Євросоюзу.
Але попри те, що саме цей лист поставив крапку в 20-річній історії членства «Фідес» у ЄНП, це рішення мало суто формальний характер. Усе найважливіше вже сталося до того. Тривалий ланцюг подій та реакцій на них зробив неможливим перебування команди Орбана у цій групі.
Головною точкою неповернення стали події 3 березня. Тоді делегація «Фідес» заявила про вихід з фракції ЄНП в Європарламенті – відразу після того, як ця фракція змінила свій регламент, дозволивши призупиняти повноваження не тільки окремих депутатів, а й цілих національних делегацій у відповідь на порушення ними засадничих принципів групи ЄНП.
У цьому рішенні не було ані найменшої згадки про Угорщину, але всі розуміли, по кому дзвонив дзвін. Партія Орбана – єдина, до якої лунають такі претензії. Уже майже два роки, з березня 2019-го, повноваження «Фідес» у Європейській народній партії є обмеженими. Орбана не запрошують на неформальні партійні вечері, Угорщина не має права голосу при ухваленні загально-ЄНПшних рішень тощо.
Та попри це, команда Орбана весь цей час брала участь у розподілі квот всередині ЄС та у самому Європарламенті, у партійних дискусіях в ЄП тощо. На цьому фоні формальна втрата голосу – це дрібне, все одно Орбан і раніше у найконфліктніших питаннях за підсумками голосувань лишався у меншості.
Часом здавалося, цей дивний статус-кво задовольняє обидві сторони… але він не міг тривати вічно.
Проти партії Орбана об’єдналися буквально усі.
Для ухвалення змін до статуту фракції ЄНП було потрібно зібрати 2/3 голосів, а по факту їх підтримали 84% депутатів.
Орбан до останнього намагався зупинити цей крок. За кілька днів до голосування він особисто написав лист на ім’я лідера групи ЄНП Манфреда Вебера, де в традиційній для нього ультимативній формі пригрозив миттєвим виходом «Фідес» з групи в Європарламенті, якщо це рішення про зміну регламенту ухвалять – але і це не допомогло.
Досі подібної одностайності щодо засудження «Фідес» у ЄНП не було, хоча угорський прем’єр та його партія неодноразово мали відкриті конфлікти з партійною сім’єю ЄС чи її лідерами.
А «відривалися» угорці по повній.
Чого варта лише брутальна та хамська рекламна кампанія проти колишнього голови Єврокомісії Жана-Клода Юнкера у 2019 році. Подібне тривало і надалі, включаючи постійний бруд в угорських медіа та особисті образи на адресу нинішнього президента ЄНП Дональда Туска та лідера групи в Європарламенті Манфреда Вебера.
«Гестапо», «комуністична таємна поліція», «люди Сороса»… У Віктора Орбана вже давно ніхто особливо не добирає слова щодо партнерів у Європейській народній партії.
Хоча так було не завжди.
Орбан проти всіх
У це важко повірити, але Орбан, який нині є зразком глибоко консервативного політика, увійшов до політики як ліберал. Партія «Фідес», співзасновником якої він був у далекому 1988 році, була ліберальною аж до початку 2000-х, а сам він був віцепрезидентом міжнародного об’єднання ліберальних партій… але потім молодий прем’єр-міністр Орбан (він вперше очолював уряд у 1998-2002 роках) вирішив підправити ідеологію своєї політичної сили.
В далекому листопаді 2000-го «Фідес» тріумфально вступила у ЄНП.
Більше того, Віктор Орбан з 2002 до 2012 був віцепрезидентом Європейської народної партії. Це теж видається неймовірним – але це правда. У ті роки правоцентристська ідеологія ЄНП не викликала у Орбана жодних нарікань.
Зараз прем’єр Угорщини воліє не згадувати про ці сторінки свого минулого.
Навпаки, Орбан та його команда нині закидають ЄНП, що, мовляв, їхню політсилу «захопили ліберали, ліві та адепти Сороса». Саме про це уже два роки пише газета Magyar Nemzet, яку Віктору Орбану кладуть зранку до кави.
Саме на її шпальтах вперше у березні 2019-го пролунала ідея, що «Фідес» варто вийти з ЄНП якнайшвидше.
За словами згаданої Котолін Новак, переломним моментом у відносинах «Фідес» і ЄНП стала міграційна криза 2015 року.
Втім, насправді розкол почався раніше.
Реагуючи на рішення угорців про вихід з Європейської народної партії, її нинішній президент Дональд Туск прямо сказав, що «Фідес» покинув ЄНП «багато років тому».
Схоже, міграційна криза стала радше приводом, ніж причиною. Та й претензії Орбана до «народників», які просуває угорська урядова інформаційна машина, є значно ширшими. «ЄНП нарешті стала придатком європейських лівих. У питанні міграції, сімейних цінностей та національного суверенітету між ЄНП та європейськими лівими вже немає різниці», – написав 4 березня Віктор Орбан на урядовому сайті у блозі, який носить дивну назву «Samizdat» (цей термін походить з радянських часів і натякає, що його допис зроблений «в обхід цензури»).
У такій своїй категоричності угорський лідер є послідовним. Він публічно клеймить майже усі інші політичні сили ЄС у лівизні, потаканні ЛГБТ тощо.
Хоча є деталі, що дозволяють поставити під сумнів його щирість.
Розлучення, але не до кінця
Якщо звинувачення Орбана до ЄНП мають ґрунт, то виникає питання: чому в цій партійній сім’ї досі залишається його сателіт – Християнсько-демократична народна партія Угорщини?
ХДНП (угорська назва KDNP) є незмінним союзником «Фідес» на всіх рівнях, а її лідер Жолт Шем’єн – вічний перший віцепрем’єр Віктора Орбана, який представляє найбільш консервативне та націоналістичне крило оточення угорського лідера. В політичних та експертних колах Угорщини є впевненість, що відокремленість ХДНП від «Фідес» є штучною та покликана маскувати одноосібне правління Орбана в Угорщині.
І ось у той час, як «Фідес» вчиняє показовий демарш з ЄНП, єдиний євродепутат від ХДНП… залишається у фракції Європейської народної партії, нібито «захопленій лівими та адептами ЛГБТ»! Так само в ЄНП залишається ще один стратегічний союзник «Фідес» – Демократичний союз угорців Румунії (UMDR/RMDSZ).
Та ще цікавішою є поведінка самої фракції Орбана.
Вона знімає усі сумніви у тому, що партія угорського прем’єра була і лишається ідеологічно близькою до ЄНП. «Фідес» і досі продовжує голосувати у Європарламенті в унісон з Європейською народною партією!
Угорський аналітичний центр Political Capital проаналізував результати 510 голосувань у період з 8 до 11 березня, і відсоток збігів у «Фідес» та німецької ХДС/ХСС 73-76%. З жодною іншою партією, представленою в Європарламенті, немає вищого рівня співпадіння.
Але попри ідеологічну близькість партії угорського прем’єра з ЄНП треба визнати, що політичних підстав для розлучення не бракувало.
Угорський прем’єр повністю розсварився з керівництвом «народників», а його конфлікти з президентом ЄНП Дональдом Туском та главою фракції ЄНП Європарламенті Манфредом Вебером стали настільки особистими та брудними, що втомило навіть давніх покровителів Орбана серед «народників», на кшталт Йожефа Доля.
Війна заради виборів
Треба визнати, що Віктор Орбан вичавлює максимум із залишків свого членства у ЄНП. Угорщина отримала бажану для себе позицію єврокомісара з розширення (за допомогою якої він тепер тисне на Україну) та гарні суми в новому бюджеті ЄС на найближчі сім років (близько 40 мільярдів євро).
Тому Орбан почувається достатньо вільно.
Він продовжує звинувачувати ЄНП у зраді ідеалів християнської демократії. Він також оскаржує у суді ЄС ключову бюджетну ініціативу «народників», яка ставить фінансування Угорщини у залежність із правами людини у ній. І водночас – він залишив у ЄНП своїх сателітів та продовжує голосувати в унісон із ними.
Такий гібридний формат є вкрай зручним для Віктора Орбана, бо дає йому змогу діяти залежно від ситуації. У разі принципових змін у ЄНП Орбан ще може туди повернутися. Хоча схоже, що за основним сценарієм він готується почати нове політичне життя, знову змінивши ідеологічну вивіску.
Партія «Фідес», що протягом 12 років називала себе ліберальною, а потім стала правоцентристською – тепер готується до створення нового союзу «справді консервативних» партій. Для цього 1 квітня до Будапешта приїдуть лідери італійської партії «Ліга» Маттео Сальвіні та прем’єр Польщі, що представляє партію «Право і солідарність», Матеуш Моравецький. Це не перша розмова у такому складі після виходу «Фідес» з ЄНП.
Та головний бажаний для Орбана наслідок цих змін – те, що тепер у нього остаточно розв’язані руки для антибрюссельської риторики. А вона для угорського прем’єра є не самоціллю, а інструментом.
До парламентських виборів в Угорщині лишився рівно рік, і Віктору Орбану потрібні козирі для чергової перемоги.
Ще донедавна угорський уряд сподівався, що таким козирем стане перемога над пандемією. Саме тому Будапешт закуповував усі можливі вакцини, не чекаючи на їхню перевірку та схвалення (зокрема, китайську і російську, і навіть погодив використання індійської CoviShield). Але хоча Угорщина займає лідерські позиції в ЄС за рівнем вакцинації населення, показники захворюваності та смертей в країні поки не надто обнадіюють.
Тому пошуки нового, надійнішого козиря стали нагальною потребою для Орбана.
На останніх виборах він щоразу об’єднував суспільство проти чогось – проти лівих, проти мігрантів, проти Сороса. Цей сценарій щоразу доводив свою ефективність. Щоби повторити його, Орбану украй потрібно знайти та нових «ворогів» та проголосити всенародну боротьбу із ними.
На виборах-2022 таку роль, очевидно, відіграватиме «війна за суверенітет Угорщини проти брюссельського істеблішменту».
Хоча насправді цієї боротьби, як ми бачимо, немає, а є радше її політична імітація.
Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії
ФОТО: АKTUALITY.SK
