АНОНС. Ще один карантин не переживемо, – кажуть закарпатці
В Україні щодня ведеться статистика, скільки людей захворіло та померло від коронавірусу. Ці дані можна побачити на кожному кроці. Про них повідомляють державні пресслужби, кричить телебачення, пишуть в Інтернеті, одним словом, страхи супроводжують людей на кожному кроці. У той же час серед залякувальних методів чомусь замовчується інше. Ніхто не розповідає про страшні наслідки карантину і скільки людей стали його страшними жертвами. А через примусові обмеження багато кафе, ресторанів, загалом закладів харчування, закрилися назавжди, повністю бездиханними залишися театри, ціла сфера культури, туризм та багато-багато іншого. Порахуйте, скільки людей сидять без грошей і вони бояться померти не від ковіду, а від голоду.
Газета ЯСНО поспілкувалася з закарпатцями, на роботу яких сильно вплигнув карантин і вони розповіли, що думають про нього.
Ірина підприємець. Вона продає посуд. Мала три магазини і бізнес ішов добре. Вона одна виховує трьох синів і заробляє на неповнолітніх дітей, тому робота для неї має дуже важливе значення. Аби розкрутитися, були і безсонні ночі, і виснажливі поїздки за кордон, і кредити, і багато різного. Та нині, за словами жінки, ніхто нічого не купує навіть тоді, коли магазин працює, тобто немає карантинних заборон.
«Люди не мають грошей, – каже вона. – Усі збідніли. Зараз думають не про те, з чого їсти, а про те, що їсти. Хто купуватиме тарілки, коли немає що в них поставити. Із трьох магазинів із горем пополам працює один. Персонал скоротила. Залишила всього одного продавця. Не дивно, що протести проти карантину нещодавно прокотилися протести по всій Європі. Людям дійсно є що втрачати. Те дітище, яке вони роками плекали, у що вклали усю душу, весь потенціал, зараз у смертельних агоніях. Я розумію, що хвороба є, утім у нас усе стерильно, обробляю сама магазин антисептиками, роблю два рази на день роблю вологе прибирання. Хіба вірус вибирає, чи сідати на продукти, чи на тарілки. Чому в нас так дивно якось, що один товар під час карантинів можна продавати, а інший ні. Це ж не ресторан, а такий же магазин, як продуктовий. Дивні наші чиновники і не думають про людей, як їм виживати у ці і так важкі часи. Адже якщо людина захворіє, дорогі ліки має купувати власним коштом, а де їх взяти, коли роботи немає?»
Ірина дійсно каже правду. І її слова може підтвердити інша закарпатка, Зоя, яка через карантин опинилася на вулиці • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
