АНОНС. Я закохалася в іншого чоловіка на вечірці перед весіллям і через рік вийшла за нього заміж

• Коли Юля прийшла на дівочу вечірку, до її весілля з Робертом залишався тиждень

• Вони з нареченим планували запросити на своє свято 100 гостей

• Дівчині було 29 років, але заміж вона не поспішала

Юля вирішила провести з подругами вечірку. У той час її наречений Роберт був у відрядженні. І саме в цю ніч у неї відбулася доленосна зустріч, яка повністю змінила її долю. Вона зрозуміла, що зустріла саме того, з ким хоче провести своє життя і що свого нареченого вона зовсім не кохає, пише газета ЯСНО.

«Ось і все, – подумала я. – Я не можу вийти заміж зараз»

До весілля у дівчини  все було готовим – ресторан замовлено, гостей запрошено, батьки попереджені, друзі в очікуванні. З Робертом Юлія зустрічалася три з половиною роки і ніхто  не міг навіть припустити, що ця пара розстанеться.

«Ми були старими шкільними друзями, вчилися в одному класі, але після закінчення школи ми розійшлися. Потім я зустрілися з ним на вечірці. Я не бачила його дев’ять років, тож коли ми побачилися, між нами спалахнула якась іскра. Ми почали зустрічатися, і коли через рік Роберт  зробив пропозицію, я була в захваті. Він був милим, добрим і поступливим. Але з часом у мене почали з’являтися сумніви з приводу майбутнього весілля. У нас були хороші стосунки, але, чесно кажучи, Робі мені набрид. Ми потрапили в рутину, і почуття охололи. Я завжди думала, що буду так схвильована в день весілля. Замість цього я нічого не відчувала. Але ми забронювали церкву, я купила весільну сукню, запросили 100 гостей, а мій батько заплатив за ресторан. Я так захопилася плануванням весілля, що відкинула свої почуття і сподівалася, що все буде добре. Але потім я відчула себе в пастці, і я не могла позбутися відчуття, що щось не так», – розповіла Юлія.

За тиждень до весілля Роберт вирушив до іншого міста, а Юля вирішила посидіти в барі з подругами.

«Нас було десятеро. Ми на таксі поїхали з нашого села до міста. Нам було весело, ми багато сміялися, танцювали. Раптом я помітила чоловіка. Він стояв, притулившись до стіни. Ми зустрілися очима. Це був Максим. Ми разом вчилися в школі, хоча він був на кілька років старший за мене, і він завжди мені дуже подобався.  В його очах блиснув вогонь, від якого я мало не втратила свідомість. Я не бачила його багато років. Йому тоді було 36. Я йому розповіла, що в нас дівоча вечірка перед одруженням, але не сказала, що весілля має бути в мене. Ми танцювали всю ніч, і нам було дуже добре разом. Коли він попросив мій номер телефону, я написала йому на зворотному боці лотерейного квитка.

«Я подзвоню тобі завтра, – сказав він. – Я була на дев’ятому небі від щастя. «Ось і все, – подумала я. – Я не можу вийти заміж зараз», – пригадала вона • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост