Поки була в Італії – донька любила, а як повернулась додому – знати не хоче

Що робити жінці, коли стосунки з дорослою донькою ніяк не складаються. При цьому раніше, коли вона була на заробітках, ніби все було добре. До газети ЯСНО звернулася закарпатка Марія. Жінка просить поради у читачів, бо не знає, як пояснити доньці, що на чужину вона поїхала, аби забезпечити доньку, а не шукати власного щастя.

Мені 54 роки і я провела в Італії рівно 20 років. У 34 розлучилася з чоловіком і подалася на чужину. Доньці тоді було 14 і я залишила її на свою маму – її бабусю.

Ми жили у глухому селі і роботи я не мала. То були дуже важкі часи і ще й до всього чоловік мені зрадив із кумою. Я не стерпіла і вирішила назавжди розірвати стосунки. Із того часу він життям ні моїм, ні Тетяни не цікавився. Так і живе до сьогоднішнього дня з Олькою. Я не тримаю зла і лише бажаю їм щастя.

А от тоді, правда, так не думала, бо заробляв він добре, працював будівельником і ми ні в чому не мали потреби. Залишившись одна, я зовсім упала духом. На щастя, з Італії зателефонувала подруга дитинства і покликала до себе, мовляв, попрацюю кілька років і матиму і що на стіл покласти, і дитину забезпечу. Я довго не думала, почала оформляти документи вже наступного дня.

На чужину спочатку було дуже важко. Я не знала мови, працювала доглядальницею за старенькими, голодувала не раз. На мене і кричали, і били, та я мовчки терпіла, лиш би Таньці на нові кросівки заробити, потім на нову шубу. А далі – на навчання в університеті. Потім Тетяна заявила, що збирається заміж. Зробили ми їй розкішне весілля на 250 людей. На сімейне свято мене відпустили додому. Навіть сеньйора на весілля зі мною приїхала… Але потім я знову повернулася в італію, бо треба було збирати гроші доньці на квартиру в Ужгороді, у селі жити з чоловіком вони не хотіли. Ну купили ми квартиру, меблі, машину і зятю, і Тетяні, допомогла їй відкрити магазин білизни… а потім захворіла мати. Та Танька виросла егоїсткою… не захотіла доглядати за бабусею їхати… навіть тимчасово. Казала, її бізнес без неї пропаде.

Мені нічого не залишалося, як усе кинути і повернутися на Закарпаття. На жаль, через кілька місяців мами не стало. І тільки тоді я побачила, що моя донька – ніби не моя. Вона жила у власному світі і в мені її цікавили тільки гроші. Вона жодного разу не запитала, як я почуваюся, не запропонувала хоч чимось допомогти. Я спробувала з нею поговорити, та марно. Вона ще й мене егоїсткою обізвала, казала, що це я мала б їй допомагати, бо в неї мала дитина і потрібна підтримка.

Ми майже перестали спілкуватися. У село вона ніколи не приїжджала, була тільки на похороні. Я трохи підлагодила батьківський будинок і збиралася його продати. Думала – поїду в Італію і більше ніколи не повернуся… було дуже боляче чути від власної дитини образливі слова.

Та не так сталося, як гадалося. У місті я звернулася до агенції нерухомості, щоб допомогли з продажем хати і там зустріла Віктора. Він приїхав оглядати хату і ми багато говорили. Я злила йому всю свою душу, весь свій біль… хоч він був незнайомою і чужою людиною. Виявилося, що він – вдівець і теж побивався з горя після втрати дружини. Щоправда, син у нього був прямою протилежністю моїй Тетяні – усіляко підтримував батька.

Нам обом із Віктором було важко і ми вирішили підтримати один одного і так до підтримували, що закохалися.  Будинок я не продала і в Італію не поїхала. Ми почали жити з Вітею – у нього вдома у місті. Мені з ним дуже добре, ми розуміємося з одного погляду. Навіть без слів. А от моя донька влаштувала мені ще один сюрприз.

Як тільки вона дізналася, що ми з Віктором розписалися (ніякого весілля не робили) , одразу зателефонувала і запропонувала продати хату і віддати їй гроші, мовляв, у мене й так є житло.

Такого нахабства від Тані я не чекала. Мені дуже неприємно, що рідна дитина стала таким чудовиськом. Що мені робити? Як із нею налагодити стосунки? Адже коли я відмовилася виконувати її прохання, вона знову зникла і не хоче зі мною розмовляти • Більше цікавих життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост