Мати налаштовує сина проти мене і не відпускає жити окремо

Мені вже 30 років, але життя склалося так, що я живу в одній квартирі з мамою і дитиною. Живемо разом вже три роки, і за цей час я пройшла всі кола пекла. Моя мама літня людина, але займається сином і дуже мені допомагає. Вона водить його в школу, на секції і до репетиторів, а я можу спокійно працювати і не відпрошуватися на батьківські збори. Здавалося б, що все складається добре, але насправді це не так. Я абсолютно заплуталася і не знаю, що робити. Всі мої подруги живуть з сім’ями і кажуть, що потрібно знайти чоловіка. Мені здається, це неможливо. Адекватних зараз днем ​​з вогнем не знайдеш. Та й мало хто захоче вплутуватися у відносини з матір’ю-одиначкою, пише газета ЯСНО.

Я дуже люблю свою маму і завжди боялася її втратити, але за той час, що я до неї повернулася, я зрозуміла, що не можу з нею жити. Вона агресивно налаштована по відношенню до мене і завжди лається по дрібницях: то принесу не ту їжу, то суп вона їсть уже третій день. Коли запитую, що купити, у відповідь отримую: «не знаю» або «ну що-небудь смачне». Сама в магазини вона не ходить, тому що не в силах тягати продукти. Іноді лаємося через те, що вона намагається мене контролювати. Я пробую налагодити своє особисте життя, ходжу на побачення і кожен раз чую її обурення з приводу того, що я пізно прийду, а вона не буде всю ніч спати. Мені здається, це абсурд. Мого мою дитину називає сином і я думаю, що налаштовує його проти мене. Раніше я залишала його будинку спокійно одного, а тепер він не може сидіти навіть з бабусею: коли я йду, починаються істерики, а, якщо мене довго немає, дзвонить кожні 15 хвилин. Запитує, де я і коли прийду. Іноді він поводиться погано і говорить, що ненавидить мене. Це найбільше мене ображає, іноді йду по вулиці і прямо плачу. Раніше такого не було.

Зараз я забезпечую трьох людей, плачу за квартиру, ще й мама попросила зробити ремонт в тій, де ми живемо. Відмовити я їй не можу, ремонт там дійсно потрібен. Грошей немає на то, щоб щось знімати, про іпотеку я вже зовсім мовчу. Думала влаштуватися на нічний підробіток, а потім зрозуміла, що з сином сидіти нікому. Мама теж не хоче, щоб ми їхали. Вона і так не любить, коли ми з сином удвох просто вибираємося з дому, просить, щоб ми взяли її з собою. А як я візьму її в кафе до подруг? Діти в дитячій кімнаті грають, ми розмовляємо.

Одного разу у мене був порив, коли я зібрала наші з сином речі і збиралася пожити у подруги, щоб потім знайти грошей на знімання квартири. Мамі стало погано. Вона каже, що раніше жила одна нормально, а тепер вік уже не той. Їй справді важко забиратися і носити продукти з магазину, сама не справляється. Пропоную їй доставку оплачувати, а вона: «Донечко, ну чого ти витрачатися будеш». У такі моменти її хочеться обійняти і сказати, як я її люблю, але буквально через годину все зміниться і я отримаю в свою адресу масу неприємних слів.

З нею жити дуже важко психологічно. Намагаюся частіше йти з дому надовго. У квартирі у мене немає свого куточка, вона маленька і всім постійно від мене щось треба. Мама зі мною лається, син ненавидить. Таке відчуття, що близьких людей зовсім не залишилося. Ось так я і живу в замкнутому колі • Більше життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост