Унікальний палац Ковнера у Мукачеві перебуває в жалюгідному стані
Неймовірно цікаву історію про палац оприлюднив у соцмережі Александр Гудак
Текст цитуємо без змін.
Мукачево наше красиве… Хоче стати туристичним центром … Це все дуже добре, але є в історії міста майже “білі плями” одна з них ПАЛАЦ Ковнер …. з якихось причин його вже добре півстоліття намагаються забути … знищити … мало хто з екскурсоводів водить туди туристів (дуже соромно) попоробую нагадати історію цього незаслужено забутого історичного місця нашого славного міста Використовував матеріали з інтернету і з інших джерел В тому числі Угорщини та Чехії) Якщо хтось доповнить розповідь, будемо дуже раді. ….. Зазвичай, потрапляючи в Мукачево, туристи відправляються в замок “Мункачі”, перейменований ще чехами в “Паланок” .. але мало хто не те щоб з гостей, а й корінних жителів Мукачева знає про ще один пам’ятник архітектури, нині перебуває в жалюгідному стані – палац Ковнера. А адже в закарпатському лексиконі він відомий, знайшовши недобру славу місцевого Моабіта або Абу-Грейб … В кінці 19 століття палац збудував на тодішній околиці Мукачева угорський барон єврейського походження Адольф Ковнер, заможний підприємець і меценат. Точно невідомо, чи часто він жив в цьому палаці (займаючись справами переважно на території сучасної Угорщини), або ж просто вкладав гроші в нерухомість. Відомо, що у вересні 1914 року барон Ковнер передав свій палац мукачівському іудейському святому товариству для створення в ньому лікарні. Однак у вирі Першої світової було не до лікарень, а при чеській владі в палаці влаштувався жупанат. За часів повторного володіння Закарпаттям Угорською державою в палаці Ковнера (угор. – “Ковнер-КАШТ”, або, як його перекручували слов’яни – “Ковнер-Каштілью”) розмістилася угорська контррозвідка. Як і всі подібні служби тоталітарних держав, під час війни вона відзначилася надзвичайною жорстокістю до людей, які потрапляли в її руки – за підозру в підривній діяльності, обгрунтованою або безпідставної. Зараз важко сказати, скільки народу пройшло через підвали Ковнера під час терору, вчиненого в Закарпатті угорською владою, союзником гітлерівської Німеччини.
Проте, в сучасній Україні зібрано чимало матеріалів про так званому Ковнеровском процесі, записано багато спогадів тих, хто відчув його в буквальному сенсі на власній шкурі. У червні-липні 1942 року в палаці Ковнера відбувся політичний процес над членами підпільної організації ОУН (Організація Українських Націоналістів), перед військовим трибуналом опинилося 170 чоловіків. Значно більше людей зазнало фізичні і моральні знущання до суду, і було випущено на волю за браком доказів. Затримані в підозрі у зв’язках з українським націоналістичним підпіллям місяцями сиділи в тісних камерах підвалу “Ковнер-Каштілью”, де жандарми з кожного вибивали свідчення, застосовуючи цілий набір катувань, особливо побиття палицями по підошвах ніг (очевидно, перейнявши історичний досвід турецьких в’язниць), так, щоб ув’язнені довго не могли пересуватися або ж залишалися калекамі.Серед відоміх Громадська та культурних діячів Закарпаття жорстокі катування у ковнерівському палаці пройшли:
– Іван Маргітіч – єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії – Засуджений в ліпні 1942 за належність до юнацтва ОУН.
– Пап Степан – один Із організаторів Пласту на Закарпатті, член Крайової Екзекутиви ОУН, вояків Карпатської Січі, історик та священик.
– Бандусяк Дмитро – окружний провідник ОУН Закарпаття у 1944-1946.
– Осип Данко – український вчений, бібліограф, правник, громадський, культурний и політичний діяч в США. Член УВАН, Дійсний член НТШ в Амеріці.Среді сотень чоловіків – в’язнів Ковнера виявилася і одна жінка, 25-річна уродженка ужгородських Баранинців, вчителька Маргарета Бабота, кур’єр в українському підпіллі. Катування та приниження, яким піддали дівчину, не зламали її, вона не видала потрібної катам інформації. Зрештою, після переведення у в’язницю в Ужгород (в приміщенні сучасного комерційного технікуму), її випустили, не довівши до суду. (Згодом Маргарета Бабота виїхала в Словаччину, і померла в минулому році в Пряшеві на 92-му році життя. Див. “Жінка, яка здолав Ковнер”). Відомо, що незадовго до визволення Закарпаття з краю готувався вивезення в конецлагеря ромського населення. Після того як в березні 1944 Угорщиною стали фактично керувати німецькі нацисти, з відповідною “національною політикою”, на загибель вивезли понад 30 тисяч євреїв. У вересні 1944 в “Ковнер-Каштілью” зігнали циганів з мукачівських сіл, де і протримали до перших пострілів радянських гармат, а тоді жандарми вивезли знесилених від голоду бранців на поле під селом Павшино і там залишили, самі ж втекли слідом за відступаючої армією (Див . “Білий камінь з чорної катівні”)
Як же поставилася до пам’яті своїх мучеників, героїв і звичайних жертв сучасна Україна? На жаль, практично ніяк, незважаючи торжества, пов’язані з 82-річчям проголошення Карпатської України. Чи багато закарпатців сьогодні знають, де розташований той палац, який колись служив окрасою Мукачева, а потім став символом людської жорстокості і страждань? я розповім як його знайти (багато Мукачівці можуть і не знати де знаходиться цей ПАЛАЦ) На вулиці Берегівської, навпаки довгого будівлі колишньої військової казарми, нині стоять коробки п’ятиповерхівок. А це і є околиці маєтку Адольфа Ковнера, замість будинків тут були колись його парк і та огорожа. Заходимо в самий звичайний набір п’ятиповерхівок, і ми побачимо фантасмагоричну картину: палац-аристократ серед простого “совкового” двору. Аристократ, однак, почуває себе дуже плохо.В 50-ті роки минулого століття тут ненадовго розмістилася районна державна адміністрація, а згодом, Мукачівська районна прокуратура. З 1970 року будівля Ковнер-КАШТ внесено до переліку пам’яток історії місцевого значення Закарпатської області, і поки в ній знаходилися правоохоронці, серйозної загрози існуванню палацу не було. Але як тільки він позбувся господарів, почався повний розгром. Сьогодні вглиб просто небезпечно заходити – більшість перекриттів між поверхом і підвалом зникло, ті, які залишилися, загрожують провалитися під ногами. Шибки у вікнах вибито, більшість дверей зникли разом з рамами (напевно, на багаття бомжів, слідів перебування яких в палаці більш ніж достатньо) .Про колишньої розкоші баронського будівлі свідчить викладений деревом стеля в головній кімнаті (приймальні?), І ще не виламані візерунчастий кахель на полу. Про трагічні події, пов’язані з Ковнером, нагадує хіба що табличка на облупленій стіні: “1942-1992. вмуровані в 50-річчя політичних процесів угорського військового трибуналу над патріотами Закарпаття. 4 липня 1992” Як можна довести до такого стану пам’ятник архітектури неподалік від центру міста – сказати важко. Яка доля чекає палац Ковнера – невідомо. Місцеві жителі кажуть, що навколо будівлі час від часу ходять зацікавлені і оцінюють його стан. Припускають, що хтось чекає, щоб палац прийшов в повну непридатність, і тоді його можна буде викупити дешевше.
Ряд моїх критичних статей в закарпатських ЗМІ пройшов непоміченим міською владою Мукачево.
Тому, хто цікавиться неординарними, “непопсовим” пам’ятниками рекомендую оглянути Ковнер, поки ще не пізно … хочу розмістити посилання на цікаве відео: відео про архітектурно-історічну пам’ятку м. Мукачева, так звань палац Ковнера
Вихованець гуртка «Юні екскурсовод» Іван Сідлак підготував цікаве відео про архітектурно-історічну пам’ятку м. Мукачева, так званий палац Ковнера (від угорського «Ковнер-КАШТ»), Який знаходится на вул. Берегівська, 62.
