А чи знаєте, як донька Погань-Дівки помстилась за своє розбите серце?
Із Невицьким замком пов’язано найбільше легенд про місто Перечин, який розташований за кілька кілометрів. Жила в ньому страшна правителька, яку прозвали Поган-Дівою. Відома вона своїми знущаннями над людьми, а ще бажанням вічної молодості. Говорили, що вона вбивала молодих незайманих дівчат і купалася в їхній крові. Прототипом кровожерливої правительки із народних легенд була угорська графиня Ержийбет Баторі. У реальному житті вона мала трьох доньок і трьох синів, але їхнім вихованням абсолютно не займалася. У легенді Поган-Діва також мала доньку, пише газета ЯСНО.
Надивившись на дивні вчинки матері, дівчина й сама вирішила скупатися в людській крові. А підстави для цього були, на її думку, серйозними. Вона закохалася у молодого вродливого хлопця з Перечина – Івана, а той на її почуття не відповів взаємністю, бо любив іншу. Не стерпіла горда молодиця відмови і вирішила привселюдно стратити Івана. Пішла вона в село разом із вояками, які зловили хлопця, відтяли йому голову, а кров спустили у кришталевий глечик. Намастилася дівка тією кров’ю і в один момент так гидко їй стало, що вирішила змити її. А в центрі Перечина колись було озеро чи то болото. Залізла вона в нього, допливла до середини, але там якась невидима сила почала тягнути її на дно. Хотіли солдати врятувати дівчину й кинулися у водойму, але за молодицею ніби й слід простив. Ніхто ніколи її тіло так і не знайшов. Поган-Діва, коли дізналася про загибель доньки, почала остерігатися Перечина і сама там ніколи більше не бувала, і тамтешніх дівчат не чіпала – шукала собі жертв у інших селах.
Те, що у центрі Перечина раніше було озеро, підтверджує і історик Сергій Федака. Також він зауважив, що до XVIII століття Перечин був бідним селом, де часто діяли загони опришків. Поселенню пощастило в 1890-х – тоді через нього пролягла гілка залізниці. Де залізниця – там промисловість і розвиток. Цей закон спрацював і в Перечині: невдовзі тут відкрився тартак, на якому виготовляли шпали. Працювало там всього 38 робітників. З 1893 р. в місті діяв лісосічний завод товариства “Байнрін”. Перша приватна двоповерхова будівля з’явилася в 1906 р. Там проживала сім’я італійців Комінотто – наголошував історик.
А ще він додав, що у 1939 р. Перечином ходив бубнар, який оголошував про початок мобілізації, бо саме тоді у Карпати прийшла Друга світова війна • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
