Відбив від чоловіка дружину і носив її на руках, поки не познайомився з її колишнім

Що робити, коли жінка виявляється не тією, за кого себе видає, коли вона говорить неправду і руйнує довіру? Чи потрібно зберігати шлюб, чи  краще усе ж розійтись? До редакції газети ЯСНО завернувся закарпатець Дмитро. Чоловік просить у читачів поради.

Із Дашею ми познайомилися на дорозі. Вона запізнилася на маршрутку і голосувала. Я саме їхав із Ужгорода до Мукачева і охоче погодився її підвезти до села. Вона працювала офіціанткою і, за її словами, через корпоратив, затрималась. Жінка переконувала, що вдома тепер у неї буде скандал і що взагалі її чоловік – справжній монстр та тиран,  ходить наліво. А її ревнує і до стовпа, вдома постійно зчиняє скандали, ще й руки на неї піднімає. Мені стало дуже шкода жінку. Дарина – дуже гарна, струнка білявка із виразними блакитними очима…. Ну не можуть же такі очі брехати!

Я висадив її біля самісінького будинку і не взяв за проїзд нічого. Це її анітрохи не здивувало. Значить її так вже відвозили не раз… Через годину я повертався додому і бачив світло у вікні її будинку… Так стало сумно… Так чомусь припала мені до душі ця жінка.

Із того часу минув тиждень, а я не міг забути Дашу. Ті її очі… вона заглянула мені прямо в душу! Я не стримався і пішов у кафе, в якому вона працювала. Поталанило! Вона одразу ж мене впізнала і підійшла.

«О! Знайоме обличчя! – таємниче усміхнулася білявка. – Що будете замовляти?»

Я взяв тільки каву, а після роботи запросив жінку в ресторан, щоб разом повечеряти. Вона погодилась. Потім я відвіз її додому. На наступний день знову завітав до кафе. І так тривало два тижні. Далі ми почали зустрічатися і я став її коханцем.

Не скажу, що приємно бути з жінкою, у якої є законний чоловік, але пристрасть до цієї жінки затьмарювала мій розум і я був готовим до всього. Через півроку таких таємних побачень я запропонував Дарині розлучитися і переїхати до мене. Вона без вагань погодилась.

Але мене дуже здивувало, що вона так і не познайомила мене з сином. Навіть після переїзду не забрала її жити у мій дім. Казала, що дитина житиме спочатку у її матері, а згодом. Коли зрозуміє, що в мами є інший чоловік, тоді ми Василька заберемо. Я не наполягав. Не моя ж дитина, утім обіцяв любити його, як рідного сина • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост