Коли померла мати, брат підпалив хату, щоб нікому не дісталась, бо вона переписала її на мене

Нерідко після смерті батьків за майно між дітьми виникають справжні війни. Доходить і до суду, і до рукоприкладства, і конфлікти  тривають роками. Своєю історію поділилася з читачами газети ЯСНО і закарпатка Ольга. Її родинні розбірки теж не оминули • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Брат старший за мене на 8 років. Нас у батьків було двоє. Не можу сказати, що росли ми дуже дружно… Микола завжди ревнував мене до матері… Вона мене дійсно любила більше. Батько помер, коли мені було всього 5. Коля на той час був уже дорослим хлопцем і часто знущався наді мною. Не раз міг просто так ударити, без пояснень. Матері він не боявся, тож коли вона кричала, він тільки посміхався. У 22 брат одружився, при чому дуже вигідно… і батьки дружини купили молодому подружжю квартиру в місті. До матері він із того часу майже не приїздив. Хіба що раз на рік, на Великдень… і то на кілька годин. Хоча у селі бував… але заходив тільки до родичів Світлани. Вони – сім’я багата, частували його царськими наїдками… А ми що… завжди жили скромно.

У 18 років я вийшла заміж. У 19 народила Христинку. А у 20 овдовіла. Чоловік поїхав на заробітки і смертельно травмувався на будівництві. У хаті запанували злидні. Я ніде не працювала. Довелося збирати валізи і їхати в Чехію самій. Добре, хоч кума на документи гроші позичила. Доньку залишила на маму. А сама подалася світ за очі гроші заробляти. Із того часу зажили и краще… я добре заробляла, хоч і важко працювала у готелі. Утім я могла собі дозволити купити мамі та доньці усе, що вони хотіли. І хатинку почали ремонтувати, і господарством обзавелися, і дещо відкласти вдалося. Христинка росла у достатку як інші діти у селі, лише дуже за мною сумувала.

Вісім років я так їздила, аж поки не занедужала мама. Після інсульту її паралізувало і я змушена була сидіти з нею вдома Брат жодного разу не провідав її, ніколи не поцікавився, чи якісь ліки потрібно купити… навіть добрим словом ні її, ні мене не підтримав… Через рік мама померла.

Звісно, на похороні Микола вже був. Але як тільки люди розійшлися, почав документи  на хату шукати. І коли знайшов – сам своїм не повірив, бо мама будинок на мене переписала. Він рвав і метав від люті! Сказав, що судитиметься зі мною за майно, бо все має порівну ділитись… та й він – перша дитина, усе його має бути по праву правонаступництва, а я нехай замітаюся собі з будинку і далі у Чехію… і доньку нехай не забуду з собою прихопити, бо якщо ні -він усе підпалить.

Я думала, що то він у пориві гніву кричить і просто виставила його за двері. Але Микола е жартував. Через кілька днів ми прокинулися вночі від дивного запаху і тріскотіння. Наша хата горіла! Посеред зими ми з Христинкою опинилися на вулиці! • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост