Побачила себе в дзеркалі і зрозуміла: так далі жити не можна, не дивно, що чоловіки не звертають на мене уваги

Що потрібно жінці для щастя? Питання риторичне, бо, як кажуть, кожному своє: одним – гроші, іншим – друзі, ще комусь – чоловік… Саме надійного плеча поруч хотілося і Ганні…. Але не було. Тож вона впала у відчай і зовсім перестала з собою стежити. Жінка вирішила поділитися своєю історією з читачами газети ЯСНО і просить представниць прекрасної статі завжди пам’ятати про свою зовнішність • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Мені було 34 роки. Я вже давно втратила надію вийти заміж. У всіх подруг були родини, діти, сімейні свята…. Я ж мешкала одна. Ще коли навчалася в університеті, батько купив мені в місті квартиру, думав, так буде зручніше,  тож у ній я й залишилася жити. У село до рідних їздила рідко, бо мала роботу і хорошу зарплатню, а незабаром і свій бізнес відкрила… Справи пішли добре, але часу вільного майже не було.

Я розуміла, що заміжжя у найближчому майбутньому мені не світить, адже ніхто зі мною н5 знайомився, ніхто не кликав на побачення, ніхто не дарував не те що квіти, а елементарні знаки уваги. Спочатку я дуже переймалася цим, бо так хотілося вдягнути білу сукню і піти під вінець… Та згодом змирилася зі своїм становищем і повністю занурилася з головою у роботу.

У мене були гроші.. і немало, але я витрачала їх тільки на розширення бізнесу та їжу. А поїти смачно я завжди любила. Потроху почала набирати зайві кілограми, але це мене не хвилювало… «Ніхто не любив мене стрункою, так яка різниця, якщо важитиму більше?» – думала я про себе.

Спливав час… а я ставала все повнішою і повнішою… Якось одна з подруг сказала, що мені час трохи схуднути, та я навіть образилася на неї.

Поступово змінювався гардероб, у ньому з’являлися усе більші і більші речі. Та все відбувалося поступово, майже непомітно…

Але якось одного разу вранці я відчула, що мене болять очі. Видно, увечері довго засиділася за комп’ютером. Стала я біля великого дзеркала, щоб глянути, чи є почервоніння і собі не повірила… на мене дивилася запущена огрядна жінка, на вигляд років 50.

«Невже це я?» – сама злякалася від себе.

У ту мить я зрозуміла, що потрібно змінюватися. Із того ж дня почала змінювати раціон, повністю відмовилася від борошняного – улюблених тістечок, піци, булочок, різного фастфуду. Чай пила без цукру, лише з медом… Натомість почала вживати багато овочів та фруктів, горіхів і пити не каву літрами, а натуральні фреші. Пішла у спортзал. Почала займатися з особистим тренером. Саме він порадив відвідати і салон краси, змінити зачіску, зробити манікюр та відвідати косметолога, аби зайнявся шкірою мого обличчя, яке все було у прищиках.

Через рік мене вже було не впізнати. У мене підвищилась і самооцінка, я стала більш упевненою в собі і дуже змінилась зовнішньо • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост