Чому деякі закарпатські вчителі, що знімають руки на учнів забувають, що дитина виросте, а образа залишиться

Зло має корені у радянських часах. Тоді вдарити дитину вважалося нормою. І що вона відчуває – нікого не хвилювало. Але ж діти мають особливість виростати, образи ж залишалися до кінця днів. Наведу приклад із власного життя. Я була від народження шульгою, тобто ліворукою. Наша перша вчителька до цього ставилась нормально, тим більше, що вчилася я добре. Утім вона захворіла і на заміну прийшла інша. Вона нещадно лупцювала мене указкою по пальцях і болі були просто нестепними. У мене навіть нігті посиніли від цих знущань. Врешті-решт, за два тижні вона перевчила мене писати правою, хоча все інше я так і роблю лівою. Минуло багато років…. Але я не просто не забула про цей випадок, а  й не можу пробачити ту вчительку, яка на сьогодні вже навіть померла • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •

Чи не думає та «сіячка мудрого, доброго та вічного» з Рахівщини, що цей хлопчик також ніколи її не простить? Та й не вона одна, а й інші «педагоги» (навмисне пишу у лапках), які вдаються до подібних методів виховання, що можливо та дитина колись їм у дорослому житті помститься їхніми ж методами.  А якщо навіть не ті ображені учні, то за все віддасть саме життя, яке, як відомо, працює за ефектом бумерангу і кожному віддає за справами його • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост