Подумати б не могла, що пес, якого невістка викинула на вулицю, врятує мені життя
Іноді жінки занадто сильно люблять чистоту і не люблять тварин. І це – дуже погано. Бо коли чистота в квартирі не призводить до чистоти духовної, то всі старання бути хорошою господинею – марні. Діти повинні виховуватися в любові до чотирилапих і дуже добре, коли вони ростуть разом з котами чи собаками. Саме це потім робить їх справжніми людьми… а не прибрані кімнати і акуратно складені речі. Своєю історією з газетою ЯСНО поділилася закарпатка Валентина • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •
Я виховувала сина одна, чоловік рано помер. У нас у квартирі завжди були коти і він виріс сповненим любові до природи. Собак я не тримала, але любила їх завжди. Микола також. Син вивчився на програміста, добре заробляє і ще хлопцем купив собі квартиру. Вона у нашому під’їзді, тільки поверхом вище. Я раділа, бо знала, коли одружиться. Буде поруч і в той же час матиме власне родинне гніздо. Так і сталося. Юля – жінка гарна але зла. Чомусь я це одразу відчула, а от Коля – ні. І ще – вона схиблена на чистоті на своїй зовнішності. Мене таке милування собою дратує. Але сину я ніколи нічого не казала. Не кажу, що в мене брудно, але якщо кіт піде не на лоток, а на килим, проблеми з цього не роблю – приберу і все. А от Юля одразу поставила умову – ніяких домашніх тварин… хоча син дуже хотів котика.
Потім у них народився Петрик і про домашніх улюбленців на певний час усі забули. Онука я дуже люблю і він більше часу проводить зі мною, ніж із батьками. На 10-річчя хлопчик собі випросив від батька цуценятко спанієля. І він купив. Але що було вдома – слів немає, щоб передати… Стіни трусилися! Я ж під ними живу і все чую!
Потім прибіг заплаканий онук сказав. Що мати викинула з балкону цуценя, яке він отримав у подарунок від батька. Я була не в собі від люті. Спочатку побігла шукати песика, який. На щастя, виявився живим, але сильно травмованим. Врешті-решт я одразу поїхали до ветеринара і цуценя виходили… але коли повернулася додому. То не витримала і верше в житті влаштувала невістці скандал. Син був на моєму боці. Що це за мати, як вона учить дитину, що дозволяє собі таке робити! Я ще й поліцію та соціальні служби пригрозила на неї викликати.
Із того часу ми не розмовляємо. Ось уже 8 років. А Дік почав жити у мене. Онук його вигулював, бавився з ним і ми з ним були щасливими. Син також приходив до собаки. Тільки Юля надула пику і відверталася від мене у під’їзді, коли випадково зустрічалися. Добре, що син згодом розгледів ї справжню суть. Але про це – згодом.
Якось онук занедужав, тож Діка вигулювати вранці піша я. Біля будинку мені стало погано і я почала непритомніти. Пам’ятаю лише, що в цей час повз мене проходила невістка іт тільки глянула з презирством, як піді мною підкошуються ноги. Потім я відключилася. Що відбувалося далі -розповідала мені вже сусідка. Дік побіг під її квартиру і почав дерти двері та голосно лаяти. Вона живе навпроти мене. Далі, коли вона відчинила, вибіг на вулицю. Вона пішла за ним і побачила, що я лежу на землі без свідомості. Негайно викликала швидку, зателефонувала синові. У мене був інфаркт. Я два тижні провела в лікарні. Діка годував Микола. Я нічого не сказала йому про ту зустріч із невісткою.
Минуло десь п’ять-шість місяців, як до мене прибіг заплаканий Петрик. Він сказав, що мама укидає тата і їде жити з якимось чоловіком у Америку. Виявляється, Юля давно мала коханця – свого колишнього однокласника, який емігрував до США. Вони спілкувалися в Інтернеті, кілька разів зустрічалися в Угорщині…. А вона ж вдома казала, що їздить туди у відрядження, хоча насправді – на зустрічі з коханцем. І от вона вирішила, що Степан більш успішний і вона хоче жити з ним. Навіть дитину їй не потрібно було… хоча Петрик мав тоді всього 14 років.
Минуло ще трохи часу і син заспокоївся… образи минули. Нещодавно він одружився із Петриковою вчителькою. Так-так, саме онук звів їх… І Оля – така неймовірна жінка! Така щира, добра, людяна, порядна! Вона завжди питає мене про самопочуття, займається з онуком, обожнює Діка, який зараз, на жаль, вже старенький! Зараз Оля вагітна і просить сина купити вівчарку. Бо хоче, щоб дитина виростала разом із собакою, адже лише любов до тварин, як каже вона сама, робить людей людьми. Я дуже щаслива, що в житті сина та онука з’явилася дійсно гідна жінка і знаю, що тепер у них усе буде добре! • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
