Одружилися через 40 років після того, як закохалися
Вони стояли мовчки хвилин зо п’ять. Серце в обох, здавалося, от-от вискочить з грудей. А потім почуття та емоції злились в однім палкім цілунку – такім солодкім, ніжнім і жаданім – як у молодості. Вмить згадалось їхнє знайомство, таємні побачення. Здавалося, що хтось повернув час назад в їхню далеку юність. Їхнє кохання не згасло, а ще більше розцвіло пишним буйним цвітом, назва якому – Любов • Цілу статтю читай у газеті ЯСНО •
Коли Петро їхав машиною на вокзал зустрічати Галю, все думав, що скаже їй при зустрічі. У думках підбирав потрібні слова, фрази. Але вони враз чомусь змішалися в тугий суцільний клубок. Він, як той 20-літній хлопчисько, губився у своїх думках, а серце билося, тріпотіло, як у тої пташини, що потрапила у сільце, пише ТВ.
Не менше переживала і Галя. Їду на чужину… Туди, куди 40 років тому відмовилася їхати. А зараз… Хай вже буде так, як є. Без зайвих запитань і пояснень. Вона їде до коханого. Вони почнуть своє життя з чистого аркуша.
Колись, в далекому 1976 році, Петро Рихлюк із села Мизове Старовижівського р-ну пішов служити в армію і потрапив у Полтаву. Там він був шофером, по вихідних возив солдатів на танці, куди приходили дівчата з гуртожитку від бавовняної фабрики. На тих танцях Петро познайомився з Галею Келлер (Синиця), і між ними зав’язалася дружба. Сімнадцятирічна дівчина з довгою до пояса косою припала молодому солдатику до душі з першої зустрічі. Він не уявляв без дівчини жодного дня, жодної години свого життя. А тому закоханий «Ромео», коли в казармі всі солдати полягають спати, втікав у самоволку до Галі. Перескакував через високі паркани (а їх було десь штук зо 5) і жодного разу не попався! Ніхто ніколи його не зловив. Галя навіть не здогадувалась, яка ціна була «заплачена» за кожну зустріч з коханим. А по вихідних молодий солдатик брав «увольнітєльну» і гуляв з Галею Полтавою. Квітів, звичайно, він не дарував, (бо де в солдата гроші?). Тож замість квітів – Петро збирав кленові листочки і дарував дівчині.
Дружили вони півроку, а потім Петро запропонував Галі вийти за нього заміж. Дівчина від щастя аж сяяла і була на сьомому небі. На радощах Петро Рихлюк написав матері, що буде женитись – тож мати приїхала подивитись на майбутню невістку. Дівчина їй сподобалась, але синові сказала: «Прийди додому, як солдат, а потім вже будеш женитися…» • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
