Українець потрапив у полон до окупантів, але зміг втекти та вступив до ЗСУ
Історією танкіста 3-ї окремої танкової бригади Олександра Медвідчука поділилася пресслужба Оперативного командування “Північ” у соцмережі.
Повідомляється, що на початку війни Медвідчук працює охоронцем житлового комплексу в Гостомелі, де до нього та товаришів нагрянув загін росгвардії СОБР із Петербурга. Окупанти відступали з купою поранених з поля бою та змогли легко захопити в полон беззбройних охоронців.
Оскільки чоловік раніше проходив службу у ЗСУ і пройшов АТО, то його разом з частиною інших українців окупанти потягли з собою, проте початок артобстрілу, дав йому можливість скористатися метушнею, схопити ще двох товаришів і втекти від росіян.
“Ні про що не думав, просто біг. У мене такий адреналін був, так біг, як ніколи в житті!” — згадав він.
Втікачі повернулися до житлового комплексу, де провели ще один день, доки не потрапили під вертолітний обстріл. Там Медвідчук отримав осколкове поранення в ногу.
Після цього вони пішки рушили до Боярки та пройшли близько 40 кілометрів, а звідти електричками дісталися Білої Церкви, де чоловік вирушив до СБУ, щоб передати їм інформацію зі свого телефону, яким користувалися окупанти. Після цього він вирушив пішки додому і пройшов ще 25 кілометрів, поки рана в нозі почала кровоточити.
Лише після цього його знайшли родичі та забрали назад до Білої Церкви, де у лікарні йому витягли уламок з ноги. Хоч лікарі і сказали чоловіку відпочивати, але вже наступного дня він вирушив до військкомату.
“Майже “кіношна” історія втечі — це про здатність миттєво приймати правильні рішення; здається, найважливіша якість для навідника танка. Але Олександр на головне місце ставить інше: “Бути холоднокровним, не панікувати, ніколи не губитися і слухати командира”. Цей досвід загартований успішними боями їхнього екіпажу: хлопці вже збилися з рахунку у кількості знищеної техніки російської орди”, — йдеться у повідомленні.
