Федір Шандор із окопу розповідає ужгородцям про вулицю Ольбрахта
Історією у соцмережі поділився Федір Шандор
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ВУЛИЦІ
Кожен з тих хто живе на маленькій планеті Земля, має свій індивідуальний код – це конкретизоване місце проживання, у цивілізованому світі воно співпадає зі словосполучення «адреса за вулицею».
Загальнослов’янське слово вулиця етимологічно споріднене з «вулик»: воно походить від ulica, демінутивного утворення від «ula» (первісно — «порожнина»).
Ву́лиця — обмежений принаймні з одного боку рядом будинків простір у межах населеного пункту, призначений для пересування людей та проїзду транспорту.
Обов’язковим елементом вулиці є тротуар для пішоходів, а елементами вулиць можуть бути колії, доріжки, розподільчі смуги та огорожі.
Залежно від функцій і значущості вулиці можуть поділятися на житлові, промислові, торговельні, ділові, головні та другорядні.
Залежно від особливостей формування виділяють такі типи вулиць: набережна, проспект, тупик, провулок, шосе, авеню, бульвар, алея, узвіз.
…а ми будемо розповідати ІСТОРІЮ ОДНІЄЇ ВУЛИЦІ закарпатських містечок та сіл
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ВУЛИЦІ
Вулиця Івана Ольбрахта — вулиця у центральній частині Ужгорода, розташована паралельно до ріки Уж. Вулиця названа на честь чеського письменника Івана Ольбрахта який жив на вулиці, яку згодом назвали в його честь.
Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття та називалась Пінцешор або Підвальний ряд. Це було улюблене місце відпочинку ужгородців, оскільки саме тут можна було скуштувати різноманітні сорти місцевих вин.
До 1890 року тут було всього 11 будиночків. По лівій стороні вулиці, у скелі вулканічного походження, видовбано кілька десятків винних підвалів, які в період Другої Світової війни слугували як бомбоукриття.
Довжина та глибина підвалів – від кількох десятків метрів до кількох сотень. Влітку і взимку там тримається стабільна температура 11-12 градусів вище нуля, що добре для зберігання вина. Раніше тут можна було продегустувати різні сорти вин, і знаменитий фрич. Він робився з вина та місцевої мінеральної газованої води.
Вулиця бере свій початок від першої багатоповерхівки Ужгорода збудованої до Першої світової війни. Якщо дивитися з боку вулиці Ольбрахта, то на будівлі можна нарахувати 4 поверхи, а якщо з набережної, то видно 5 повноцінних поверхів. Це будівля 1912 року побудови, тут колись був монастир ордену святого Василія, який функціонував до 1947 року, коли тут розмістили фізичний факультет УжНУ.
До речі, поруч, біля кафе «Під замком», окрім кованої карти, встановлена міні-скульптурка опришку Миколі Шугаю, герою романа письменника Івана Ольбрахта.
По праву руку вулиці, де колись був Товт-керт, розташований Ботанічний сад – що знаходиться на декількох платформах, де рідкісні рослини висаджені за кліматичним принципом. На альпійській гірці, наприклад, можна знайти навіть едельвейс. Це справжній рай для любителів квітів.
На вулиці знаходяться історичні будівлі відомого ужгородського шустера Яноша Бегуна (в період Голокосту тут в підвалах ховалися місцеві євреї), релігійна бібліотека, будинок педагога Василя Бабиченка, колишній особняк письменника Івана Ольбрахта, підвальна корчма Сулінчаків та дім у стилі конструктивізм, де розташовано Гунгарологічний центр УжНУ. Це колишня вілла Андрія Бровдія – прем’єр-міністра першого автономного уряду Підкарпатської Русі. Цікаво, що це була перша довоєнна вілла, яка мала свій басейн.
Сьогодні це одна з найкрасивіших вулиць древнього Ужгорода. ( до речі, цікавинки про це читайте на Streethistory.in.ua)