Перетворював на металобрухт ворожу техніку: Олександр Лук’янович віддав життя за майбутнє своїх дітей у мирній Україні
Народився майбутній захисник на Волині. У свої 33 роки Олександр досяг бажаного підвищення, одружився, купив житло і двічі став батьком. 2021 року він вирішив кардинально змінити життя — звільнився із залізниці, де працював електриком, і пішов за контрактом у 14 ОМБр.
Тоді ніхто й подумати не міг, що Олександр — природжений танкіст. Він швидко порозумівся з колегами, і на посаді старшого механіка-водія в роті танкістів був на 100% на своєму місці, пише у ТГ Антон Геращенко.
“У Олександра відразу все виходило, за що не візьметься. Він дуже любив свій танчик! І не просто любив, а ще й добре знав його та вмів експлуатувати!”, – згадують побратими.
З початком служби він не часто бував удома. Все обіцяв, що незабаром настане світ і він вдосталь награється з дітьми та поїде у довгоочікувану відпустку з дружиною. Після повномасштабного вторгнення рідні зовсім не знали, де саме він воює. Захисник лише зрідка дзвонив, щоб сказати, що “все буде добре!”
25 лютого на Київщині Олександр Лук’янович разом із побратимами знищив близько 30 одиниць техніки ворога. Запеклий бій тривав понад дві години. Ворог не чекав на такий опір, і під натиском наших Захисників почав відступати. Після цього злетіла російська авіація, і до танка Олександра потрапив ворожий снаряд.
За цей подвиг Олександр Лук’янович нагороджений орденом “Золота Зірка” та удостоєний звання Герой України (посмертно).
Вічна Пам’ять Захиснику – його Подвиг Безсмертний!
