Екскурсовод та рестораторка стали волонтерами, а журналіст — військовим. Історії людей, які змінили професії через війну
Екскурсовод та рестораторка стали волонтерами, а журналіст — військовим. Так через повномасштабне вторгнення Росії в Україну люди змінили свої професії та заняття.
До річниці великої війни вони розповіли свої історії журналістам Суспільного.
Виготовлення перископів та хімічних грілок для військових — зараз це щоденна робота волонтера Максима Адаменка. До початку повномасштабного вторгнення працював екскурсоводом.
“Це емоція, це обурення, це лють, як і у всіх. Хотілося йти і просто йти й руками, каміннями окупантів бити. Відчував недостачу, що я можу зробити більше. Тоді за запитом одного військового треба було купити перископ, його не було в наявності, тому так вийшло, що ми зробили свій. Влітку я вже повернувся до туризму. Я започаткував підвішені екскурсії: люди перераховували гроші, а за ці гроші я винаймав транспорт і переселенців ми збирали з різних гуртожитків, так я проводив їм екскурсії у різних селах, піднімалися на скелі, робили пікнік, я знайомив їх з історією”, — розповідає волонтер.
Фото: Суспільне Ужгород
Катерина Терехова на початку повномасштабного вторгнення з Києва переїхала в Закарпатську область. Тут, у селі Березинка відремонтувалай відкрила прихисток для переселенців. “Коли я потрапила сюди, то з 11 березня я відкрила свій склад гуманітарної допомоги, де наразі ми обслуговуємо більше 600 родин. Ще є мій прихисток, який я побудувала і забезпечую всім. Перші люди до нас заїхали 6 липня. Зараз 38 жителів, а найбільша кількість була перед Новим Роком — це було 55 людей”, — каже волонтерка.
Фото: Суспільне Ужгород
До початку повномасштабного вторгнення Катерина Терехова була рестораторкою. “Звісно, що через війну зупинилася ця діяльність — ресторанна, клубна, фестивальна — на якийсь певний час. Зараз воно вже потрохи оживає, бо всі роблять благодійні заходи, але я більше не Катерина рестораторка. Я абсолютно точно усвідомлюю, що не просто так всесвіт дає мені такі можливості, то значить, що я маю саме цим займатися, це диво”, — говорить жінка.
Ужгородець Ярослав Галас — офіцер 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік працював в органах влади та журналістом. “Раніше я не служив в армії, офіцерське звання отримав на військовій кафедрі Ужгородського університету, але добре знав, що таке війна, тому що в 2014-2015 роках працював у Луганській обласній військово-цивільній адміністрації і об’їздив усі гарячі точки зони АТО. Ось чому 25 лютого, на другий день повномасштабного вторгнення Росії, я сам прийшов у військкомат і попросився у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду”, — каже ужгородець.
Фото: Ярослав Галас / Facebook
Так уже рік Ярослав Галас разом з побратимами боронить Україну від ворога. “Перші сім місяців я займався роботою, яку добре знаю: вів пресслужбу бригади, об’їздив усі підрозділи, часто виїжджав на нуль. найважче з цих поїздок — дізнаватися, що люди, з котрими спілкувався, з котрими познайомився, на жаль, загинули. Зараз служу на посаді заступника командира батальйону. Я постійно серед бійців, постійно з ними спілкуюся, з солдатами і офіцерами, з мобілізованими і контрактниками, з людьми і різного віку, різної освіти, різних регіонів України. У ЗСУ буває не просто дуже важко через психологічні проблеми, через побутові незручності, через втрату товаришів, але зараз, через рік повномасштабної війни, я можу сказати, що Україна однозначно переможе, у цьому немає жодних сумнівів”, — розповідає військовий.
