Страсний тиждень: Великий понеділок
Страсний тиждень – найважливіший тиждень усього церковного року. В час тижня, що передує Великодню, у православних храмах молитовно згадують останні дні земного життя Спасителя нашого Ісуса Христа: Його страждання на Хресті, розп’яття та похорон. Унікальність цих днів настільки значна, що кожен день в церковній традиції називається святим та великим.
Унікальна храмова атмосфера занурює нас в таємницю страждань Господа нашого Ісуса Христа заради спасіння кожного з нас. З давніх-давен дні Страсного тижня глибоко шанувались християнами. Віруючі проводили ці святі дні накладаючи на себе особливі аскетичні подвиги: вживали мінімальну кількість їжі, більшість часу проводили у молитві та виявляли особливу любов і турботу до потребуючих.
Богослужіння цього тижня неймовірно глибокі, змістовні та зворушливі. Крок за кроком вони відтворюють для нас усю історію страждань Спасителя, пригадують нам Його Божественні настанови, роблять свідками та учасниками здійснення Євангелії. Цьому особливо сприяють під час богослужінь особливі страсні піснеспіви та фрагменти зі Святого Писання, котрі зачитуються на Утрені та Літургії.
В перші три дні Страсної седмиці звершують літургію Ранішосвячених Дарів, а у Великий Четвер й Велику Суботу – літургію святителя Василя Великого. У Велику П’ятницю Літургії не буває тому, що в цей день Сам Господь приніс Себе в жертву. Натомість цього дня відправляється інші богослужіння – Царські Часи.
У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосиф розглядається як прообраз зрадженого Христа. Також прообразне значення життя Йосифа можемо бачити в тому, що він був відданий братами на смерть, але Бог зробив так, що Йосиф в час голоду врятував свого батька і братів від смерті. Також і Господь Ісус Христос був відданий людьми на смерть, але завдяки Його воскресінню ми звільняємося від рабства гріха та смерті.
Крім того, в цей день згадується безплідна смоковниця, якій Господь наказав засохнути. Безплідна смоковниця є символом лицемірних фарисеїв та всіх, в кому, незважаючи на зовнішню побожність, Господь не знаходить правдивих плодів віри й благочестя, а тільки лицемірну тінь закону. До безплідної, засохлої смоковниці буває подібна і всяка душа людська, якщо вона не приносить духовних плодів – істинного покаяння, віри, молитви й добрих діл.
