21 жовтня – Димитрівська поминальна субота
У Дмитрівської батьківської суботи немає фіксованої дати – відзначають її в суботу перед днем поминання великомученика Димитрія Солунського, який раніше випадав на 8 листопада. З переходом Православної церкви України на новий календар він зсувається на 13 днів раніше і тепер буде 26 жовтня. Відповідно Дмитрівська субота у цьому році за новим церковним календарем відбуватиметься 21 жовтня.
Свята Православна Церква як турботлива мати щодня молиться, як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами. До числа загальноцерковних поминальних субот входять: М’ясопусна субота, Троїцька субота, суботи другої, третьої і четвертої седмиць Великого посту.
Крім поминальних субот присвячених поминанню померлих у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків. До таких поминань і належить Димитрівське поминання померлих. Ця субота названа так за іменем святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого (+ 306 р.). Встановлене поминання в суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія благовірним князем Димитрієм Донським, який отримавши з Божою поміччю перемогу над татарами у Куликовій битві (8/21 вересня 1380 р.) звершив поминання загиблих у цій битві воїнів. За порадою святого преподобного Сергія, ігумена Радонезького, святий князь Димитрій встановив звершувати таке поминання щороку.
Молитва за померлих – це найбільше і найголовніше, що ми можемо зробити для тих, хто вже відійшов у вічність. Їхні вічно живі душі відчувають велику потребу в постійних молитвах, вони вже не можуть самі за себе молити Бога за спасіння. Також молитва за померлих – це обов’язок кожного християнина «за померлого помолитися», що допомагає простити їх гріхи.
Святий Іоан Золотоустий говорив: «Постараймося настільки це можливо, замість сліз, ридань, пишних гробниць, допомагати покійним нашими за них молитвами, милостинями і пожертвами, щоб таким чином їм і нам отримати обіцяні блага».
Душі їх у блаженстві перебуватимуть, і пам’ять їх з роду в рід.
