Історії з фронту: «Те, що ми з братом разом, – великий плюс, нам обом спокійніше…»
У артилерійському підрозділі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади служать двоє рідних братів – 22-річнй Ігор та 21-річний Артем. Хлопці родом із Хмельниччини й підписали контракт у 2020 році. Дія контракту вже закінчилася, але брати служать далі до закінчення війни. І не шкодують.
– До армії я працював у Києві на будівництві, – каже старший Ігор. – По закону в будь-якому разі треба було йти на службу, то я вирішив, що краще підписати контракт, ніж іти строковиком. А заодно загітував і молодшого брата, щоб не було нудно (сміється). Я жодного разу не жалів, що пішов у ЗСУ. Чи продовжу службу після війни? Ще не вирішив, це залежить від того, як складеться ситуація в особистому житті і армії.
У своєму підрозділі брати працюють із «Гіацинтом» – 152-міліметровою причіпною далекобійною гарматою, яка була взята в трофей при визволенні Херсонщини. Влітку цього року росіяни засікли й обстріляли позицію «Гіацинта».
– Ми якраз відпрацювали з гармати і по нас прилетіла відповідь, – продовжує Ігор. – Випустили пакет «Граду», задіяли ствольну арту, навіть безпілотник «Ланцет» прилетів. Бліндажу теж тоді дісталося, але ми встигли сховатися в укриття, тому ніхто не постраждав. За винятком нашої гармати. Один зі снарядів вибухнув за пів метра й пошкодив колеса й метал. Але ми швидко все відновили…
Минулого року молодший із братів отримав поранення на бойовій позиції.
– Ми відстріляли по цілі й уже складали гармату, щоб зробити перекат на інше місце, – згадує Артем. – Я тільки підняв кувалду, як побачив спалах, – це прилетів «Ланцет». Двоє наших хлопців загинули, троє отримали поранення. Мені посікло руку і бік, рука «впіймала» 16 дрібних осколків. В перші секунди було страшно – кров тече, з’явилося відчуття, що помираю. Але швидко прийшов до тями. Після поранення в мене сталася переоцінка цінностей. А ще я зрозумів, що треба ховатися в укриття – з цим не жартують.
Під час лікування й реабілітації Артем познайомився з дівчиною і навесні цього року одружився. Тому в нього з’явився додатковий стимул швидше закінчити війну.
– Дружина постійно питає, коли вже повернуся додому, – каже Артем. – Тому стараємося тут. І заодно приглядаємо один за одним. Те, що ми разом – великий плюс, нам обом спокійніше.
Причіпна артилерія, особливо така як «Гіацинт», дуже ефективна в бою. Хлопцям неодноразово вдавалося накрити своєю гарматою жирні цілі – склади з боєкомплектом, укріплені позиції, командні пункти. А кілька місяців тому «Гіацинт» знищив ворожу самохідну 152-міліметрову гаубицю 2С19 «Мста-С», яку росіяни вважають найкращою самохідкою. Ціль вдалося знищити з трьох пострілів: перший був пристрілочний, другий влучив у боєкомплект поруч, а третій – прямо в гармату.
