У Довжанській громаді вшанували пам’ять Марійки Підгірянки
Представники закладів освіти усіх сіл, адміністрація громади, працівники Публічної бібліотеки та Центру культури і дозвілля, учні та шанувальники творчості відомої української письменниці зібралися біля будинку, де встановлено меморіальну дошку Марійці Підгірянці.
Після покладання квітів до меморіальної дошки із грунтовною історичною довідкою до краян звернувся голова громади Віктор Симканич, йдеться у дописі письменника Василя Кузана.
Учні Довжанської гімназії, що готували цей урочистий захід, розповіли про життєвий та творчих шлях поетеси, яка у Довгому навчала та виховувала онуків Івана Франка, та почитали улюблені поезії письменниці.
На завершення події виступив письменник, член Шевченківського комітету Василь Кузан. Усім присутнім сподобалася його пропозиція щодо організації екскурсії для кращих учнів громади у рідне село Марійки Підгірянки – Білі Ослави.
Присутні вшанували загиблих воїнів хвилиною мовчання, виконали Гімн України. Всі промовці дякували ЗСУ за можливість проводити такі заходи та виховувати нове покоління українців на прикладах визначних особистостей.
Підгірянка – це не справжнє прізвище Марійки, а творчий псевдонім. Вона народилася у 1881 році на Галичині. Наполовину українка – по мамі, наполовину німкеня – по татові, Омеляну Ленерту, який працював лісничим. Дідусь поетеси був священиком, і саме він навчив онуку писати, читати українською та кількома іноземними мовами: польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, грецькою, латинською і італійською.
Писати вірші Марійка почала ще в 13 років, перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла у 1908, коли поетесі сповнилося 27. Втім, її вірші друкувалися здебільшого у місцевих журналах, хоча вона дуже багато і активно писала.
Наступна її збірка, чи не єдина за радянських часів, побачила світ в Ужгороді майже перед смертю поетеси – 1962 року.
Під час Першої світової війни Марійка Підгірянка потрапила у спеціальні табори для переселенців в Австрії. Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі «Мати – страдниця», пише видання Українки.
Марійка 40 років пропрацювала вчителем у школах Галичини, Прикарпаття і Закарпаття, зокрема, й на шкільних курсах для українських біженців шкільного віку. Власне, заради учнів вона й захопилася віршуванням ще дужче, щоб у віршованій формі діти могли краще запам’ятовувати букви та засвоювати арифметичні дії.
Чеська влада, на території якої у 1930-х роках знаходилися школи, в яких вчителювала Марійка Підгірянка, звільнила її з роботи за надто заповзяте відродження української мови та культури. Поетеса змушена була заробляти приватними уроками, зокрема, для онуків Івана Франка.
Прожила Марія Омелянівна 82 роки і похована у Львові на Личаківському кладовищі.
