14 серпня – Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього та День пам’яті сімох мучеників Маккавеєвих
Сьогодні за старим календарем, Cвята Православна Церква святкує свято – Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього та день пам’яті святих семи мучеників Маккавеїв.
Свято винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього має візантійське коріння. Історія розповідає про те, що у Візантійській імперії (і особливо в багатолюдному Константинополі) – у серпні, найбільш спекотному місяці, припадали спалахи різних інфекційних епідемій, від яких вмирало безліч людей. Віруючі ж люди завжди шукали захист у Господа Бога. Тому, 14 серпня Патріарх Константинопольський разом з кліром та імператором виносили з царської скарбниці Чесне Древо Животворчого Хреста Господнього, саме того Хреста, на Якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. І робили хресний хід по місту, щоб Господь своїм Хрестом врятував людей Своїх. Хресні ходи з Древом Хреста тривали майже два тижні – до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Також служилися водосвятні молебні і святою водою окроплялись жителі, вулиці і будинки Константинополя для освячення та вигнання усякої скверни і хвороби.
З Візантії свято перейшло й до нас. Звідси ж і звичай здійснювати на ранній свята винесення з вівтаря Хреста, прикрашеного квітами, і поклоніння перед ним.
Також, цього дня Православна Церква вшановує пам’ять семи мчч. Маккавеєвих, матерi їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р.Х.).
Священна історія оповідає нам, що у 166 р. до Р. Х. жив в Іудеї старець Єлеазар, священник і законовчитель, славний своєю мудрістю і благочестям. Його привели до мучителя і почали примушувати їсти свиняче м’ясо, що було суворо заборонено Богом в Старому Завіті. Але Єлеазар погодився краще померти славною мученицькою смертю за закон Божий, ніж зберегти через його порушення ганебне життя. Під час великих мук, коли від ран священник Божий вже наближався до смерті, він сказав: «Господу, що має досконале знання, відомо, що я, маючи можливість позбавитися від смерті, приймаю жорстокі страждання і охоче терплю їх через страх перед Богом».
Були схоплені і сім учнів святого Єлеазара, брати Маккавєї: Авим, Антонiн, Гурiй, Єлеазар, Євсевон, Алим i Маркел, і з ними їх мати Соломонія. Їх привели до беззаконного царя і також почали примушувати їсти недозволену їжу. Тоді один з них, відповідаючи за всіх, сказав: «Ми готові краще померти, ніж порушити закони». Цар наказав відрізати йому язика, здерти з тіла шкіру і відсікти руки і ноги на очах в інших братів і матері. Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого юнака кинули на величезну розпечену сковороду. Коли помер перший, вивели на наругу другого, і він прийняв муку таким же чином. Вже на останньому подиху він сказав: «Ти, мучитель, позбавляєш нас справжнього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного». Коли мучили третього і хотіли йому відрізати язика, він негайно виставив його, безстрашно протягнувши і руки, і мужньо сказав: «Від Бога я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх». Навіть мучителі були здивовані такою мужністю юнака. Потім славну мученицьку кончину прийняли ще троє братів Маккавеїв. Сьомому ж, наймолодшому, мати їх свята Соломонія сказала: «Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так був створений і рід людський. Не страшися цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову придбала тебе з братами твоїми». Після синів померла і мати, радісно дякуючи Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержителя, йдеться у дописі cerkva.info
