Перечин – місто, де перетинаються Тур’я та Уж
Невелике закарпатське містечко зачаровує красою.
Тут – усе в мініатюрі: невеликі вулиці, а їх усього трохи більше чотирьох десятків, ще маленький Уж і крихітна міні-скульптурка жабці.
Пам’ятників у Перечині небагато, але вони доглянуті і гарні.
І скульптура листоноші Федору Фекеті, встановлена у 2005 році, і міні-пам’ятка жабці, відкрита у квітні цього року має не перечинське, а тур’я-реметівське коріння.
Мешканці Тур’ї Ремети навіть ображаються, чому вони розміщені не в їхньому селі, адже жаб’ячі традиції подарували Закарпаттю саме вони і легендарний поштар був їхнім земляком.
Утім є як є.
Скульптури оздоблюють саме Перечин.
Є ще в центральній частині цікавий фонтан, відкритий у 2009 році, пам’ятник полеглим воїнам АТО та пам’ятник Підкові.
У середмісті – лавиці і ліхтарі. Особливо літніми вечорами там дуже затишно.
Уперше Перечин згадується в 1427 році, а статус міста має лише з 2004 року.
Населення в Перечині небагато – всього 6 700 осіб.
«Маємо справді дуже гарні місця,- каже Перечинський міський голова Іван Погоріляк. – Скажімо, ті ж Лумшори, які є однією з візитівок Закарпаття. Там і населення активно займається розбудовою інфраструктури, і місце справді дивовижне, і чани мають прихильників у багатьох куточках держави, і автентична кухня з закарпатськими наїдками користується попитом серед гостей. А ще є Тур’я Поляна, Шипіт, форельні господарства, екзотичні села, що розташовані неподалік від Перечина і входять до складу об’єднаної територіальної громади, приміром, Сімерки з сірководною мінеральною водою, чистими потічками».
Природа на Перечинщині дійсно унікальна.
Кажуть, що назва міста походить від слова «перетин», тобто перетинання доріг. Чи правда це – наразі точно не відомо.
У Вікіпедії згадуються й інші думки з приводу назви населеного пункту.
Зокрема, існує гіпотеза, що місто колись було названо на честь землевласника — магната Переча. Дехто вважає, що від слова «перечити»(вирішувати спірні питання між мешканцями сусідніх сіл), або ж від слова «перечиняти»(заново переробляти). Є ще одна оригінальна версія: здавна село поділяли на дві частини — «верхній кінець» та «нижній кінець». Саме нижню частину іменували прашницею, тобто висушеним болотом, яке при пересуванні по ньому значної кількості людей чи худоби здіймало велику, далеко видиму куряву. Отож дозорцям Невицького замку прашниця «перич» (спочатку) давала сигнал про наближення можливої небезпеки. Як би там не було, але ймення села явно слов’янського походження, а кожна з версій має право на самостійне існування.
А сучасний Перечин розростається і розвивається. Відкриваються нові заклади, розробляються туристичні маршрути, будуються дороги… і все заради того, аби населенню було комфортно.
Тай розташовано містечко поблизу Ужгорода, що дає додаткові можливості працевлаштуватися перечницям.
А в самому місті тихо та спокійно, зовсім інший ритм життя, ніби годинник відбиває космічний час значно повільніше.
