Як однорукий закарпатський листоноша став світовою знаменитістю
На Перечинщині пишаються славним земляком Федором Фекетою, про якого розповідають навіть туристам.
Пам’ятник знаменитості відкрили в Перечині у 2004 році. Виготовлено його з бронзи, важить він 300 кг і має висоту 2м.
А от у рідному селі поштаря Тур’ї Ремети є барельєф, розміщений на стіні старовинної церкви, зведеної ще у ХVІІ столітті.
Більше того, професор, доктор історичних наук УжНУ Яків Штенберг, посилаючись на географічний словник Угорщини 1839 року у публікації «Листоноша на сільській печатці писав: «Тур’ї Ремети, можна сказати, мають світову славу серед філателістів і всіх тих, хто цікавиться історією пошти. Тут, на стіні церкви, – єдиний у світі пам’ятник листоноші, відтворений на конверті, випущеному Міністерством зв’язку СРСР. На чавунній меморіальній дошці листоноша у весь ріст у гуні. Посол Фекета пішки ходив за поштою в Ужгород. Щоб скоротити дорогу завдовжки 28 кілометрів, він ішов гірськими стежками… Вдячні односельці увічнили його пам’ять барельєфом».
І хоча як на ньому, так і в скульптурній композиції листоноша з обома руками, насправді однієї в нього не було.
Так, про нього досі шириться багато легенд, як він долав кілометри у дощ, сніг, мороз, ішов убрід водоймами, аби доставити землякам листи та періодику. Кажуть, що одягнений він був у гуню, плащ, на голові завжди мав капелюх, а в руці дерев’яну палицю.
На плечі в нього висіла торба з газетами.
Але чомусь досі мало хто звертає увагу на те, що Фекета був одноруким.
Звісно, в людей інколи є вроджені вади, але це не той випадок.
Кажуть, що листоноша любив займатися різьбою, навіть якось не маючи грошей на те, аби спекти паску до Великодня, вирізав пасхальний корж із дерева.
Вийшов він напрочуд гарним.
Саме цей витвір поніс Фекета до церкви. А там трапилось диво.
Один пан, що стояв поруч із Фекетою, так залюбувався тією хлібиною, що не втримався і поміняв місцями свою паску з паскою Федора. Тим більше, що його корж трохи підгорів.
Але листоноша цього не бачив і повірив у те, що Бог сам перетворив дерево на хліб.
Утім руку поштар втратив не із-за захоплення столярством.
А вона у нього була дійсно відрубаною.
Слід зазначити, що в ті часи відрізали руки за злочини – передусім за крадіжки.
Тож що і навіщо вкрав знаменитий закарпатець?
Існує гіпотеза що, Федір Фекета одного разу пішов до лісу, який належав місцевому поміщику і вирішив нарубати трохи дров для того, аби розтопити грубку, або як кажуть на Закарпатті, шпор чи шпаргет.
Але люди пана побачили поштаря і спіймали на гарячому.
Отже ґазда, аби покарати зловмисника, наказав слугам відрубати йому правицю.
От так і жив Федір Фекета до кінця життя з однією рукою. І це зовсім не заважало йому виконувати свою роботу.
Навіть загинув поштар як герой.
Якось взимку, коли він переходив через річку, а було це у 1838 році, лід під ним проломився і чоловік почав тонути. Зібравшись силами, Фекета викинув на берег сумку із листами та газетами, а сам пішов під воду.
Тож односельці досі з великою любов’ю згадують про славного земляка і пишаються тим, що він – єдиний поштар у світі, на честь якого встановлено пам’ятник.
Його, до речі, до перечинці постійно причепурюють різними святковими атрибутами.
Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
