Ідеальна історія кохання закарпатської родини

Як газета поєднала два гарячі серця

Деколи люди поєднують долі у зовсім несподіваний спосіб. Хтось знайомиться на вулиці, хтось у студентській аудиторії, хтось – у Інтернеті. А Романа Данюка та Людмилу Роман звело оголошення  в газеті.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Роман давно шукав собі пару, але та єдина чомусь не траплялася. Хоча він почувався добре й один, вмів і їсти приготувати, і у квартирі лад навести, та вечорами все частіше хотілося пригорнути когось близького, просто поговорити, або навіть  із кимось разом помовчати.

Чоловікові було вже майже 40 років. Та він не знав, де шукати споріднену душу. Якось один знайомий порадив йому дати оголошення, мовляв, у нього таким чином кум собі дружину знайшов і вже 10 років живе з нею душа в душу.

Отже, Роман вирішив також шукати своє щастя через газету.

«Я прийшов у редакцію газети «Закарпатські оголошення». Червонів, коли диктував текст. Дівчина, що розмовляла зі мною, усіляко заспокоювала, просила не хвилюватися,запевняла, що таких, як я – тисячі і газета допомагає кожному, хто шукає пару, владнати долю, адже на заявки, які можна подати анонімно приходять десятки листів»,- наголосив чоловік.

Листами Романа Данюка представниці слабкої статі дійсно завалили. Отримав більше тридцяти пропозицій. Навіть не знав, кого вибрати. Аналізував кожне послання і врешті вирішив зустрітися з двома жінками.

«Перша на побачення чомусь не прийшла. Можливо, побоялася, чи передумала. Я трохи  засмутився, але далі подумав, що все, що відбувається – лише до кращого. Запросив на побачення другу жінку, лист якої виділив для себе з-поміж інших. То була  Людмила», – усміхається Роман.

«Я мала дорослого сина, працювала в банку, була всім необхідним забезпеченою. Але Степан одружився і жив окремо.  Тож я вирішила одну кімнату комусь видати. Купила газету «Закарпатські оголошення» і почала шукати квартирантів. Навіть собачку собі піддивилась.  Глянула й на рубрику «Клуб знайомств». Зазвичай ніколи таке не читала. Але один з абонентів мене просто вразив. Писав про себе так переконливо. Та ще й був військовим. Це мене зачаровало, адже військовим був свого часу мій батько і я в ньому завжди бачила ідеал чоловіка. Не довго розмірковуючи я вирішила, що хочу позначитись, написала про себе. Роман виявився справжнім красенем», –  зізналася Людмила.

Пара зустрілася на пішохідному мості в Ужгороді і до півночі гуляла набережними. Хоч було холодно, та їх зігрівала щира розмова і почуття, що зароджувалося в душах. Уже за два місяці Роман та Людмила одружилися.

«Якось до нашої редакції завітала пара. Вони принесли пляшку шампанського та цукерки. Дякували за все. Я спочатку навіть не розуміла про що йде мова. Адже ми допомагаємо багатьом клієнтам та рекламодавцям знайти роботу чи персонал, щось купити чи продати. Але жінка пояснила, що завдячуючи газеті вона познайомилася з чоловіком своєї мрії, – розповіла редактор газети «Закарпатські оголошення» Мар’яна Кравчук. – Закохані покликали  до столу весь наш колектив і Роман розкуркував шампанське прямо біля одного з комп’ютерів. Липка рідина розлилася на монітор та на клавіатуру. Тож ми ще довго відчищали оргтехніку і згадували те щасливе подружжя. А в їхніх очах, незважаючи на далеко не юний вік, дійсно горіли такі іскорки любові, наче в шістнадцятирічних школярів».

Відтоді минуло п’ять років. Нині цю щасливу родину часто можна побачити в місті. Гуляють вони завжди, тримаючись за руки. І щороку на річницю весілля приходять до  редакції з подарунками, бо переконані, що  саме там, ще навіть до знайомства зорі назавжди поєднали їхні гарячі серця.

zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)