Через 40 днів їй приснився покійний чоловік. Дякував, що відпустила його, і просив вибачення за те, що зробив
Зовнішність жінка мала не таку, щоб фліртувати з чоловіками, вона страшенно комплексувала через свій горб
Юлія мала турботливого і люблячого чоловіка. Вийшла заміж одразу після закінчення університету. На весіллі гуляла половина Іршави. На той час родина була забезпеченою, батько займав високу партійну посаду. Тож простий зять-будівельник хоч і не дуже подобався йому, але він був вдячним, що той взяв заміж його дочку, на спині в якої був горб, бо ж дружина дуже хвилювалася, хто ж її заміж візьме таку, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
На річницю весілля Юлія отримала в подарунок від рідних квартиру. На той час вона працювала економістом на заводі і отримувала непогані гроші. Юрій хоч і любив хильнути зайвого, але жінку поважав, часто зустрічав із роботи з готовою вечерею. Так і жили вони душа в душу. І все було б добре, та роки минали, а діточок у них не було.
«Юля-бездітка» – називали молоду жінку знайомі. Звичайно, поза очі, але чутки невдовзі дійшли й до неї самої. Тривожилась, плакала, об’їздила всіх у області лікарів, але так ніколи й не завагітніла. Поступово родина змирилася з тим, що нащадків у подружжя не буде, і навіть перестала звертати увагу на плітки. А тим часом підросла у селі племінниця Юлії і влаштувалася працювати у місті, попросилась тимчасово пожити у Микульців. Її охоче прийняли. Тепер Юлії здавалося, що Дарина – її рідна дочка, любила дівчину понад усе. Тому коли у неї з’явився залицяльник, одразу запропонувала: «Одружуйтесь! Мій дім – ваш дім! Місця багато, вистачить кожному» Так і сталося. Зять виявився роботящим і невдовзі у дворі побудував ще одну велику двоповерхову хату. Коли Дарина народила Сашка, і Юрій, і Юлія всім хвалилися, що тепер у них є онук.
Щастю, здавалося, не було меж. Але раптом трапилось непередбачуване. Коли Юлія була на роботі і весело щебетала з подружками про маленького Сашка, їй зателефонувала Дарина. У тої була істерика. Дівчина повідомила, що повернулася з ринку із продуктами і застала у хаті Юрія повішеним.
Що трапилось і чому він це зро- бив – ніхто й гадки не мав. Поховали чоловіка без священика, душу не відспівали. Вдова кілька днів не реагувала ні на що і ні на кого, від горя її розум був затуманеним. Лікарі назначили їй якісь препарати, від яких вона день і ніч спала.
Але якось посеред ночі почула дивний шум. Дарина з родиною на той час жила вже в новому будинку, тому в хаті Юлія була сама. Вона подумала, що то хтось із них зайшов. Але звуки не стихали, складалося враження, що хтось перекидає каструлі на кухні. Аж вмить почулося, що впала і розбилася тарілка. Жінка почала гукати: «Хто там?» Але у відповідь ніхто не озвався.
Вона встала і пішла подивитись, хто ж там шумить і б’є посуд. Але, на свій подив, на кухні нікого не знайшла, а на плитці побачила розбиту тарілку. Юлія подумала, що то якісь грабіжники, і тихо вийшла з будинку та подалася за Степаном, аби той сам оглянув усі приміщення. Проте й він також не знайшов у хаті незваних гостей. Жінка не могла до ранку стулити очей.
А наступної ночі все повторилося. Коли в будинок заходила Дарина або Степан, звуки стихали.
Тож кілька днів поспіль вони по черзі спали у будинку своєї родички, думаючи, що то в неї галюцинації. Проте невдовзі невідомі звуки почалилунати вже й при них. Гримали то шафи, то з полиці падали книги, то зі стелі зривалася люстра…
Що ж це було – пояснити ніхто не міг. Юлія вже й не хотіла турбувати племінницю та Степана, тому кликала до себе спати сусідів, бо сама боялася. Але їм також було моторошно. Незабаром ночувати у жінки вже ніхто не хотів. Одна зі знайомих сказала, що то Юрій бушує, недарма ж він із життя добровільно пішов, тепер мститься їй за щось. Хай покличе ворожку, вона обкурить часником усі кутки – і чудасії припиняться. Так Юлія і зробила. Босорканя запалила свічку, зробила розклад на картах і повідомила жінці, що Юрій повісився через те, що до когось її приревнував. Але ж у Юлії ніколи не було коханців, та й зовнішність жінка мала не таку, щоб фліртувати з чоловіками, вона страшенно комплексувала через свій горб. Але ворожка продовжувала, мовляв, вона проведе ритуал, але його треба повторити ще хоч два рази. Після третього візиту чаклунки невідома сила розбушувалася в хаті ще дужче. Шафи вже не лише гримали, але й пересувалися з місця на місце, а кружки просто літали кухнею. Більше Юлія ту жінку не кликала.
Натомість звернулася до священика.
Він освятив будинок і також наголосив, що душа самогубці злиться, треба його усе ж відспівати. Отже, за певну плату святий отець провів ритуал і в будинку, і на кладовищі. Але незрозуміле гримотіння ночами в будинку Юлії все одно не припинялося. Жінка вже й не знала, до кого звертатися. Крім того, її досі мучила думка про те, що ж спонукало Юрія вкоротити собі віку.
Юлія мало кому розповідала про свою проблему, бо більшість із неї сміялися і вважали, що вона просто зійшла з розуму після втрати коханої людини. А от Дарині хтось розповів, що освятити будинок повинні три священики різних конфесій, тоді дух Юрія більше не турбуватиме дружину.
Так Юлія і зробила, але й це також не дало ніякого результату. Жінка вже навіть звикла до невидимого гостя, перестала звертати увагу на його вибрики, просто прибирала розбитий посуд, складувала розкидані речі.
Але однієї ночі вона відчула чиїсь руки на своїй шиї. Поруч – традиційно нікого не було. Перелякана Юлія встала з ліжка і молилася, доки не почало світати. А вранці поїхала в монастир, бо дуже хотілося з кимось поговорити, просто вилити душу.
Отець Василь був першим, кого вона зустріла на монастирському подвір’ї. Одразу ж йому довірилась. Проте він сказав щось таке, чого жінка аж ніяк не чекала.
«Ніякий то не дух чоловіка. Його ж відспівали, нехай не одразу, але все ж… значить, тривожить вас не він. Я приїду, огляну і зроблю все, що буде в моїх силах!» – повідомив він.
І монах дійсно за кілька днів був уже в будинку Юлії. Він провів спеціальний молитовний ритуал, окропив оселю святою водою і наказав господині 40 діб дотримуватися суворого посту, обіцяв, що невидима сила її більше не потривожить.
І справді, після цього у будинку Юлії запанувала тиша, а в її душі – спокій. Свого потойбічного гостя вона більше не чула.
А через 40 днів їй приснився покійний чоловік. Дякував, що відпустила його на той світ, розповідав, як там добре, просив вибачення за те, що зробив і пояснював, що на відчайдушний крок наважився через борги, бо програв у карти величезну суму.
Уранці жінка прокинулась мокрою від хвилювання. Вона не знала, що думати і у що вірити. Юлії було відомо про таємне захоплення Юрія, тож вона вирішила перевірити інформацію, отриману уві сні, і навідалася до одного з його з друзів. Як з’ясувалося, її чоловік справді був винен одному з товаришів 10 тисяч доларів, а той погрожував його вбити, якщо не віддасть гроші протягом тижня.
Тепер жінці стало зрозуміло все. Єдине, що вона не може збагнути досі, хто ж насправді шумів у її будинку – потойбічний полтергейст чи усе ж дух покійного чоловіка.
Оксана ПРИЙМАК, газета «НЕДІЛЯ», екслюзивно для zakarpatpost.net
