АНОНС. Я уявляла, як у Америці купуватиму шубу за 50 центів і як мені заздритимуть подруги в Ужгороді

Якою мені, закарпатці, відкрилася Америка? Безсумнівно, країною дуже різною, хоча б через розміри її території, урбанізованою країною хмарочосів і провінційних будинків-вагончиків, на подив, забезпечених всіма зручностями. І все-таки моя Амери- ка – це передусім центральна територія США, штати Айдахо і Північна Дакота з їхніми степовими краєвидами. Моя Америка – це невеликі міста, забудовані одно-двоповерховими будиночками, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Обкладинка свіжого номера газети «НЕДІЛЯ»

Що й казати, головною розвагою в таких містечках є великий американський шопінг. Про грандіозні розпродажі, що відбуваються в якомусь супермаркеті, сповіщають заздалегідь,  в ці дні не можна проштовхнутися, щоб купити шорти за два-три долари або джинси за шість. І не має значення, що часто доводиться хапати непотрібну, залежалу на полицях річ, яка не пасує за кольором і розміром! І що доводиться їхати за сотні кілометрів на розпродаж, витрачаючи час та гроші на бензин і фастфуд у торгових центрах. Не є важливим навіть, що куплені за шалені гроші нові речі незабаром після придбання відправляться в комори або на горища. Найголовніше в цьому шопінгу – економія: нехай ти і витратився, але заощадив, перехитривши мерчендайзерів. Втім, з приводу американського шопінгу, ймовірно, написано чимало і без мене.

Купівельний азарт, як і будь- який інший, заразливий, передався він і моїй сім’ї. Однак жили ми у США тимчасово, працювали за контрактом і планували повернення в Ужгород, тому не могли собі дозволити обзаводитися непотрібними речами, які через якийсь час довелося б викинути. Але що робити? Як скрасити безрадісне існування в американській провінції?

І вихід знайшовся. Треба сказати, я завжди відрізнялася оригінальністю в одязі, а в Америці зайнялася ще й шиттям і в’язанням. Переробити вподобану мені річ, підігнати її під свій 46-ий розмір не складало жодних труднощів, а улюбленим місцем покупок став секонд-хенд. Чого там тільки немає! Шкіра, замша, хутра, вечірні та весільні сукні – мрія будь-якої закарпатської жінки, яка має смак і прагнення стильно виглядати! Час від часу роблячи походи в такі магазини, я виявила, що й там іноді проводяться різні акції. Відбувалося це зазвичай у свята.

От і я заглянула в подібний магазин напередодні одного з розпродажів. Там, як і всюди, готувалася тотальна ліквідація товару, тож при вході лежали великі паперові пакети, в які можна було покласти що завгодно, причому на касі значилася ціна одного такого пакету, незалежно від того, чим він наповнений, – 2 долари 99 центів. Навколо було людно, а сам магазин помітно порожнів, все потроху розкуповувалося. Мені теж хотілося щось купити. Та я не поспішала. Раптом звернула увагу на оголошення, що висіло при вході: «Через два дні – усе по 50 центів». Вирішила озирнутися – і вмить побачила цілу вішалку з шубами: канадський бобер, норка, нутрія, лисиця – чого там тільки не було! Я подумала, що за цей час їх і так не розкуплять. Навіть якщо і придбають одну-дві, щось і для мене залишиться.

Чи вдалося закарпатці купити шубу? Чим закінчилися її пригоди в Америці?

Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

Купуйте свіжий номер газети «НЕДІЛЯ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!

У продажу із 16 березня.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено