Садомазохізм по-закарпатськи: чому наші жінки терплять знущання чоловіків-тиранів?

Під час судового засідання Василь усе заперечував, а її слова вважав наклепом на себе

Нерідко в закарпатських родинах атмосферу сприятливою назвати важко. Особливо якщо в сім’ї вживають алкоголь. Чоловіки часто здіймають руки як на дружин, так і на дітей, зчиняють скандали і не дають спокійно жити рідним. Дістається від агресивних глав родин і тещам та тестям. Однак жінки чомусь терплять таку зневагу до себе, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

«Заради дітей», – кажуть вони, переконуючи себе в тому, що треба терпіти. Деякі, як не дивно, від свого комплексу жертви навіть отримують задоволення.

Ще одна типова причина – що скажуть люди. Проте це лише самообманом.

Марія Пилип із села Верхнє водяне Рахівського району разом зі своїм благовірним виховувала шістьох дітей. Родина жила небагато, адже чоловік полюбляв алкоголь і постійного місця роботи не мав, перебивався тимчасовими заробітками, але на сезонні роботи, як тисячі земляків, також не їхав. Йому було добре і вдома. Тим більше, що знав, що все, що він робить неодмінно зійде йому з рук.

Василь частенько заглядав у чарку і після того зчиняв дома не просто сварки, а лупцював як дружину, так і дітей. Марія ж мовчала, боялася навіть комусь розповідати. За її словами, «сміття з хати не хотілося виносити», бо боялася пересудів, а жила зі своїм катом, як сама ж говорила, заради синів та доньок, аби їм ніхто не докоряв, що в них немає батька.

Однак врешті-решт, коли після чергового застілля чоловік добряче відлупцював її, жінка вирішила звернутися до поліції. Проте через кілька днів ситуація повторилася. Серйозних травм Марія не зазнала, відбулася лише синцями, але мовчати більше не збиралася. Вона прийняла рішення – кривдника треба обов’язково покарати.

Отже, жінка подала позов до суду.

Під час засідання Василь усе заперечував, стверджуючи, що жінку не бив, а її слова вважає наклепом на себе. Проте діти, які наголошували, що однаково люблять обох батьків, засвідчили, що не раз батько дійсно знімав руки на матір. Так тривало роками.

Старша донька розповіла про конфлікти і про те, що найбільш небезпечним чоловік стає після вживання алкоголю.

Крім того, з’ясувалося, що родина вже чотири роки була розлученою, але подружжя проживало спільно, бо окремого житла ні Марія, ні Василь не мали. Але після чергових побоїв жінка забрала дітей і пішла від тирана до своїх батьків.

Найбільше її дратувало те, що чоловік не хотів визнавати провину і вперто брехав про те, що не бив її. Його слова були для неї ще більшим ударом, ніж фізичне насилля. Тепер вона вимагала не лише притягнення Василя до відповідальності. Але й компенсації моральної та матеріальної шкоди, адже на лікування їй дійсно довелося витратити певні кошти.

Вона пред’явила колишньому благовірному позов на загальну суму 7528,40 гривень.

І суд справедливо його задовольнив. Крім того, Василя притягнуто до 220 годин громадських робіт, оскільки, на думку суду, саме такий вид покарання за даних обставин буде достатнім для виправлення й перевиховання рахівчанина.

Звичайно, ця родина більше жити разом не буде, але чи послужить цей випадок уроком для кривдника і чи вбереже інших жінок від насилля в колі родини. Адже скільки закарпаток досі терплять знущання чоловіків, які їх зневажають і яких назвати сильною статтю просто неможливо, бо ж сильні ніколи не показують зверхність над слабшими, не застосовують силу до жінок. Такі дії не можна назвати навіть невихованістю, це просто не гідна звання людини поведінка.

А там часом поширеність і звичність домашнього насильства вражає та пригнічує. За даними «Міжнародної амністії», 70% жінок в Україні відчувають на собі різноманітні форми насильства і знущань із боку чоловіків і партнерів, а 18% жінок піддаються регулярним побоям. Опитування та спостереження показують, що приблизно однакова кількість представників обох статей (близько 20%) вважають побої прийнятним засобом переконання стосовно до своїх близьких. Проте в переважній більшості випадків подружнього насильства реалізується схема «чоловік, котрий б’є, і бита дружина». Утім найгірше те, що щороку у нашій державі від рук домашніх катів гинуть понад 10 тисяч жінок. Тож чи варто терпіти агресію тиранів і наражати на небезпеку і себе, і дітей?!

Марія УЖАНСЬКА, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено