«Знайти прийнятну квартиру складніше, ніж зустріти єдинорога», – українка про життя в Парижі
Катерина Ніценко переїхала до Франції кілька років тому, щоб займатися наукою.
До переїзду вона вивчала фізику в київському вузі, потім вступила до Страсбурзького університету, а ще за рік перебралася до Парижа заради участі в міжнародному проекті з вивчення ДНК.
Про те, скільки коштує вечеря в ресторані і оренда кімнати в Парижі, про науку і фемінізм, про плюси і мінуси переїзду читайте в її ексклюзивній розповіді для OBOZREVATEL.
Про переїзд
Спочатку мій переїзд планувався як програма подвійного диплому у Франції та Україні. Тому їхала на один навчальний рік, щоб закінчити магістратуру одразу в двох вишах (у Києві та Страсбурзі) та почати дисертацію.
Мені зробили одразу дві пропозиції щодо PhD: одна в Парижі, а інша – в голландському Гронінгені. Вибір припав на Францію, тому що там, по суті, був науковий проект моєї мрії.
Особистий архів
Переїзди – це завжди складно. У Париж я їхала наосліп, сподіваючись за два тижні знайти квартиру.
Найважче у Франції з бюрократією. “Папірці” дуже виснажують, і французи в цій сфері працюють вкрай погано. Наприклад, вони переплутали мою стать в посвідці на постійне проживання, а потім, зробили помилку в імені. Деякі люди можуть чекати до дев’яти місяців одного документа, лишаючись “нелегалами”.
Про Україну тут знають мало. Знайомих земляків у мене в Парижі немає, хоча на вулицях можна почути рідну мову.
Про роботу
Я закінчую свій перший рік PhD в міжнародному проекті, який фінансується фондом Марії Склодовської-Кюрі і безпосередньо ЄС. Мета проекту – дослідження репарації (самовідновлення) ДНК. Моя дисципліна знаходиться на межі біофізики та біохімії.
Репарація – один з механізмів в дослідженні причин раку, оскільки помилки в ДНК ведуть до мутацій, які можуть призвести до хвороби. Якщо ми почнемо розуміти й контролювати цей процес, то зможемо наблизитись до вирішення цієї глобальної проблеми.
Коли з’являється вільний час, я або намагаюся з’їздити до друга в Нідерланди, або лишаюся вдома. Вікенд – найчастіше єдина можливість вдосталь займатися боулдерінгом (різновид скелелазіння). Мені дуже не затишно в Парижі, тим паче одній.
Особистий архів
Про їжу в Парижі
Французи їдять величезну кількість яєць, сиру, молочної продукції, м’яса та морепродуктів. Я веган, тому моє харчування зовсім інше. Можу точно сказати, що більшість продуктів в 3-5 разів дорожче, ніж в Україні, щось може бути і в десять разів дорожче. До цього важко звикнути.
Багато українців не можуть перестати перераховувати євро в гривні і жахатися. Моя типова закупівля на тиждень в середньому обходиться в 30-40 євро. У ресторани і кафе ходжу рідко – дуже дорого.
Нещодавно у нас була зустріч з колегами – кожен заплатив за вечерю від 25 до 50 євро без урахування напоїв та вина. Пиво в пабі – від 7 євро, міцні коктейлі – від 11. Пачка цигарок – від 7 євро, американо в хорошій кав’ярні – від 2,5 євро.
Про оренду житла
Це окрема історія, і у мене є купа страшилок про житло в Парижі. Знайти хорошу квартиру за прийнятною ціною шансів менше, ніж зустріти єдинорога на вулиці. Ціна за кімнату стартує від 450 євро, я плачу 620 і живу в трикімнатній квартирі з одним сусідом. Від центру далеко, але до роботи я можу дістатися за 10 хвилин електричкою.
Французький. Це слово може цілком ємко описати всі мої труднощі. Тут з тобою не розмовлятимуть англійською принципово. Роблять вигляд, що не розуміють, або ж ще банальніше – не знають англійської взагалі.
Будь-які медичні послуги – це жах наяву. Так, у Франції все дуже добре продумано, але зараз через помилку в документі я не можу оформити жодну страховку. Відповідно, не можу отримати медичну допомогу, хоча нещодавно сильно пошкодила ногу. Загалом, французький і бюрократія, можна так підсумувати.
Про плюси переїзду
Найкраще в моєму переїзді – можливість займатися наукою у хороших умовах і за хороші гроші, подорожувати в будь-який час. Завжди можна отримати грант на дослідження. Я зустріла багато цікавих людей і знайшла хорошого друга в Страсбурзі. Зараз ми на одному проекті, але в різних країнах.
У Парижі багато цікавих музеїв і галерей. Я можу бачити улюблені картини ледь не кожного дня.
Однак є житло і дорожче.
Наприклад, триповерховий дім на 7 кімнат з басейном та гаражем у елітному районі Ужгорода продається за 5 мільйонів 217 тисяч гривень, двоповерховий п’ятикімнатний будинок площею 474.10 метрів квадратних на кордоні зі Словаччиною коштує 6 мільйонів 30 тисяч гривень, двоповерховий п’ятикімнатний будинок площею 300 метрів квадратних, розташований на ділянці площею 1400 соток у елітному районі міста з ландшафтним дизайном, гаражем на 2 автомобілі – 10 мільйонів гривень, а вілла біля Ужгорода на 11 кімнат площею 800 метрів квадратних із озером та басейном – 41 мільйон гривень.
Цікаво, що як розповіли у газеті «Закарпатські оголошення» ціни у селах, розташованих біля Ужгорода майже не відрізняються від вартості будинків у самому місті, а деколи є навіть вищими ніж у обласному центрі Закарпаття.
