На Закарпатті велодоріжка, на яку витратили 100 тисяч євро, заросла амброзією

Багато хто пам’ятає пафосне відкриття велодоріжки між прикордонними селами Вилок та Тисабекень у Виноградівському районі, яке відбулося у травні 2013 року.

Тоді наїхало чимало українських та угорських чиновників, з Ужгорода привезли журналістів, для гарної картинки залучили місцевих школярів з двоколісними, а перед стартом перших велосипедистів доріжку освятив священик. Відрізок шляху у 3150 метрів обійшовся європейським партнерам, які фінансували проект, у понад 100 тисяч євро.

На відкритті багато наголошували, що тепер прикордонні села України стали більш привабливими для численних велотуристів, а це – тільки плюс для розвитку транскордонного співробітництва, туризму і рекреації. У захваті від нової доріжки були і місцеві велосипедисти, адже до цього часу їм доводилося їздити по дорозі з інтенсивним рухом автотранспорту.

Після урочистостей чиновники роз’їхалися на автівках і навряд чи хтось із них в подальшому переймався питанням експлуатації даної доріжки. В цьому переконався журналіст zakarpatpost.net, який вирішив перевірити її стан і протестувати на придатність до руху.

Свою інспекцію починаємо одразу біля КПП «Вилок», де велодоріжка бере початок. Справи кепські. Кругом – занедбана територія, яку «прикрашають» розкидані відходи та зарослі чагарників. Велотуристів спочатку зустрічає переповнений контейнер сміття, яке давно не вивозили. Тут же у кущах заховався інформаційний стенд, де зазначено, кому велосипедисти мають дякувати за дану інфраструктуру.

Неподалік із кущів виглядає дорожній знак «Велосипедна доріжка», біля якого рух перекривають припарковані автівки. Ще один знак зі кілька десятків метрів проглядається добре, але йому «пощастило» мабуть тільки тому, що знаходиться біля монументу «Турул», де територія більш-менш доглянута.

Далі велодоріжка місцями проглядається погано, бо її засипало щебенем із дороги. У напрямку села Тисабекень місцями взагалі важко їхати так, аби не обпекти неприкриті ноги потужним алергеном амброзією.  І практично на усій протяжності покриття руйнується по краях. До речі, на цю проблему і на не надто якісне виконання дорожніх робіт звернули увагу ще під час її відкриття.

На жаль, проїхатися по цій доріжці без перешкод навряд чи в когось вийде. Особливо у темну пору доби, оскільки між селами немає освітлення. Місцеві велосипедисти нам розповіли, що воліють їздити по автодорозі, аніж наражатися на небезпеку зарослого з обох боків велошляху.  Окрім того, є місця, де двом велосипедистам, що рухаються назустріч один одному, просто ніяк роз’їхатися, а все через ті ж зарослі.

Але не дивлячись на всі ПЕРЕШКОДИ, що ВИРОСЛИ на її шляху, велодоріжка більш-менш придатна для руху. Так, по ній ходять пішоходи, гуляють собаки, тут багато сміття та амброзії. Але вона жива і чекає, поки її узбіччя приведуть до належного стану, а стенд і знаки нарешті вилізуть із заростей.

P.S. Перевірку велодоріжки, в яку «зарили» 100 тисяч євро, zakarpatpost.net проводив у перші дні серпня. Можливо, її стан на даний момент змінився)).

Людмила НАЗАРОВА

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено