Як закарпатці засідали на з’їзді письменників України

У Києві відбувся черговий Х з’їзд Національної спілки письменників України.
1 947 членів Спілки делегували на нього кожного п’ятого – майже чотириста чоловік. Зокрема від Закарпаття делегатами стали голова обласної організації Василь Густі, а також Олександра Ігнатович, Мирослав Дочинець, Олександр Гаврош, Василь Мулеса і автор цих рядків. Їхати не дуже хотілося, але й уникати відповідальності за подальшу долю нашої багатостраждальної Спілки не випадало.

Цього разу з’їзд проходив в актовому залі педагогічного університету ім. М.Драгоманова, що зручно для приїжджих (одна зупинка метро від залізничного вокзалу). Окрім делегатів, були присутні і окремі члени стичної організації, яким відвели балкон і вільні місця у залі.

Насамперед вшанували хвилиною мовчання померлих колег, яких від попереднього позачергового з’їзду (28 вересня 2017 р.) було аж 56. Так, Спілка старіє, нині у ній 652 члени за 70 років і тільки 140 до сорока років. З цим, мабуть, пов’язано і те, що півсотні обраних делегатів так і не доїхало до Києва.

З’їзд почався не зовсім традиційно. Спершу вітальні слова виголосили патріархи Спілки Павло Мовчан і Петро Перебийніс, говорили у стилі «за все добре, проти всього поганого». Потім голова спілки Михайло Сидоржевський запропонував обрати керівні органи форуму, повідомив, що оргкомітет з’їзду має свої пропозиції і запросив озвучити їх Павла Мовчана. Проте на сцену одразу піднявся С. Пантюк, який заявив, що такі люди мають пропонуватися не якимсь оргкомітетом, а називатися з залу. За ним на сцену вийшли В.Барна і В.Даниленко (голова столичної організації), які вимагали того самого. Їх підтримали вигуками з залу деякі делегати.

Поступово кількість людей на сцені стала зростати, серед них з’явилися молодики з бійцівською зовнішністю. Михайло Сидоржевський пояснив, що це працівники приватної охоронної фірми, яких найнято для підтримання порядку на форумі. Ті швидко витіснили опозиціонерів зісцени і відновили тишу. Опозиція спробувала заблокувати усіх, кого пропонував П.Мовчан, але голосів протии зібралося 20-30, ще з десяток чоловік утримувалося. Чесно кажучи, чогось нового тут не було, подібні спроби поламати сценарій були і на VI з’їзді 2011 року, тільки там охорона спрацювала миттєво, тут же відбулося двохвилинне «сценічне дійство», яке дещо пожвавило дрімаючих у залі.

Уперше звіт голови було попередньо надрукувано у спецвипуску «Літературної України» і попередньо роздано усім делегатам. Тому Сидоржевський виступив тільки з короткими доповненнями, де в основному охарактеризував роботу усіх обласних організацій. Зокрема, закарпатців було похвалено за наш нещодавній фестиваль «Карпатська ватра», який відбувся 8-9 листопада. Потім високий рівень нашого фестивалю за участю авторів з чотирьох сусідніх держав відзначив і О.Божко, що відповідає за міжнародну діяльність Спілки.

На посаду голови Спілки запропонували пятьох кандидатів. Після того, як двоє взяли самовідвід, до бюлетеня внесли три прізвища: М.Сидоржевський, В.Даниленко, О.Кононенко. Вони набрали відповідно 219, 70 і 36 голосів, ще три бюлетені було визнано не дійсними. Таким чином, наступні чотири роки Спілку знову очолюватиме М.Сидоржевський, який упродовж першої каденції мусив буквально витягувати її з фінансової ями. Нині, як він запевняє, ситуація стабілізувалася.

Після обрання голови, запропонованого ним правління, секретаріату і приймальної комісії, з’їзд спробував розсудити конфлікт між керівництвом Спілки і керівництвом її столичної організації. Схоже, що він має не лише особистісний характер (між М.Сидоржевським і В.Даниленком), а й віковий, майновий, може десь і корпоративно-політичний характер.

Не виключено, що все спровоковано поза спілчанськими силами, які хочуть відібрати від письменників розкішний будинок на вулиці Банковій, 2. Проте розібратися в усьому так і не вдалося, оскільки частина втомленої публіки поспішила на вокзал і кворуму вже не було. Натомість закарпатці дочекалися офіційного закриття з’їзду, обмінялися з колегами прикінцевими враженнями і теж відбули додому.

Отже, Спілка обрала стабільність і еволюційний шлях розвитку під егідою уже відомого нам керівництва (голови і секретаріату). Вирішали, що понад добра добро не шукають. Чи правильний цей вибір – покаже час.

Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини»

zakarpatpost.net